Світ занадто реальний, щоб не фантазувати

Світ занадто реальний, щоб не фантазувати, щоб не розфарбовувати сірі будні яскравими мазками, не долати неможливе силою мрії, не знаходити відповіді на складні питання у глибинах фантазій.

Світ занадто реальний, щоб не фантазувати, адже саме у фантазіях ми знаходимо притулок від жорстокої реальності, створюємо власні світи, де панує справедливість і добро, де можливі дива і де кожен може стати героєм.

Світ занадто реальний, щоб не фантазувати, бо фантазія – це не втеча від реальності, а спосіб її перетворення, спосіб побачити її з іншого боку, спосіб знайти у ній нові можливості та сенси.

Світ занадто реальний, щоб не фантазувати, бо фантазія – це двигун прогресу, це сила, що рухає науку, мистецтво, технології, це джерело натхнення для творців і мрійників.

Я довго думала, чим для мене є фентезійні книги, неважливо, чи я їх читаю, чи пишу в цей момент, але ніяк не могла зупинитися на одній думці. Одна думка переростала в іншу, потім ще в одну, і так, поки не виявилося, що це просто величезна частина мого життя. Саме фантазії та світи, в які я занурююся, по-різному проявляють мене в житті, змушують бачити це життя по-іншому.

Так і хочеться втекти в будиночок в глибокому лісі десь на узвишші, або поселитись на вершині гори, щоб дивитись на цей світ зверху. Але вся краса в тому, що це можливо, якщо просто увімкнути фантазію.  

Познайомтесь з фрагментом мого роману «Милосник», в якому духи виходять за межі лісу, а сама межа між світами тоншає:

«Моя рука піднялася вище, ковзнувши по його ліктю, а потім до плеча. Він стояв нерухомо, ніби боявся, що будь—який рух може все зруйнувати. Його погляд метався між моїм обличчям і тією рукою, яка, здавалося, діяла сама по собі.

—  Ти не знаєш! – вражено повторила я.

Піднявшись на носочки, я нахилилася до нього, відчуваючи, як холод його губ торкнувся моїх. Це було майже невагоме зіткнення, крижаний дотик, який, однак, здався мені гарячішим за будь—який вогонь.

Він застиг, але я не відступила. Ледь чутно шепочучи, я дозволила губам ковзнути до його підборіддя, відчуваючи кожну нерівність, кожен дюйм його шкіри.

— Тепер я знаю, що це реально, – тихо сказала я, ледве відірвавшись від нього.

Його очі, холодні й бездонні, дивилися на мене так, ніби він намагався зрозуміти, чи це сталося насправді.

— Ти… – почав він, але замовк, здавалося, втративши слова.

— Я… – відповіла я, дивлячись прямо в його очі. Моя рука все ще лежала на його плечі, а голос зірвався у майже пошепки. – Милоснику, ти живий. Живий!

Ці слова зависли в повітрі між нами, як правда, яку він не хотів прийняти, але в яку так хотіла вірити я.

— Маланко, – його руки міцно тримали мене за лікті, але в очах читалася боротьба. – Ти бачиш бажане, а не реальність. Світ духів створений для того, щоб вводити в оману. Не довіряй тому, що бачиш.

— Якби ти бачив те, що й я! – я вдивлялася в його очі, шукаючи в них щось, що підтвердить мої слова. – Милоснику, це не ілюзія!»

0 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
Інші блоги
«тінь, що не зникає» — спадщина, від якої...?
«Тінь, що не зникає» — спадщина, від якої навіть привиди не в захваті Авторка: Іванка Сокіл Прочитано: перші 25 сторінок. Це попередній безспойлерний відгук, заснований на перших 25 сторінках книги. Для ширшого
Оновлена обкладинка та новий розділ уже на сайті!
Вирішила змінити обкладинку на щось більш даркроманівське. Залишила тільки свій шрифт — ніби й простенько, але пасує до інших моїх книг. Як вам новий варіант? А ще в сьогоднішньому розділі ви нарешті дізнаєтеся,
«особисте життя Джона Р.» — бухгалтерія почуттів
Авторка: Дана Новак Є люди, які вміють фліртувати. Є люди, які хоча б розуміють, коли з ними фліртують. А є Джон Ройстон. І от на ньому природа, здається, вирішила провести експеримент: що буде, якщо взяти людину, здатну працювати
Космічні врата
Сіту вже вивела зображення із зовнішніх камер. На екранах розгортався краєвид на Врата. Точніше, не так — на ВРАТА. Це була гігантська споруда, що висіла в небутті й освітлювалася холодним світлом місцевої зорі Сигми-Рьярд.
Візуалізація першої книги «ціна твоєї надовіри»
Сьогодні виклала 9 главу моєї першої книжки. Ось так я бачу в своїй уяві те, що відбувалося в сімейній пекарні "Теплий кошик"
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше