Дорогі читачі!

Продовження роману "Охоронець у покарання" вже на сайті! Сподіваюся, що нові події захоплять вас не менше, ніж попередні. Читайте, коментуйте, і не забувайте про свої враження — вони важливі для мене!

Ось невеликий уривок:

Подивившись у свою тарілку, я відчув, як шлунок скрутило від голоду. Коли я в останнє нормально їв? Мабуть, позавчора, коли зустрічався з Ньютом в кафе, щоб обговорити робочі справи. Тоді ми з ним намнули кожен по величезному соковитому гамбургеру з картоплею фрі і запили все великим кухлем содової з льодом.

— Ось, планую спочатку з’їздити на пари, а потім затриматися в бібліотеці, — холодно промовляє Ніколь, відриваючи мене від голодних думок про нормальну їжу.

Я мовчки наколюю кілька тонесеньких шматочків сиру на виделку і кидаю їх у ще гарячий суп, спостерігаючи, як вони повільно тануть.

— Не знав, що ти взагалі в курсі, де знаходиться студентська бібліотека, — Левен піднімає одну брову, і я одразу відчуваю владні ноти та гострий укол сарказму в його голосі. Наче несвідомо, він постійно намагається принизити доньку, або підпорядкувати її.

— Дуже смішно, тато, — Ніколь скидає на батька обурений погляд. — А ти що, думав, що я тільки й можу, що відвідувати вечірки? — її вуста розтягуються в ледь помітній холодній посмішці, але в голосі чітко відчувається виклик. Я помічаю, що вона майже нічого не з’їла і так само, як і я, з огидою колупає в рідкій помаранчевій жижі.

Левен довгими витонченими пальцями стискає ложку. Його рухи ледве помітні, але я бачу, як напружуються м’язи на його руці та щелепах. Його зачіпає відповідь Ніколь тому він навіть не приховує роздратування.

Приємного читання!