Знаєте, мені надзвичайно цікаво писати книгу "Кохати нам заборонено".

Хімія між героями ще та:) Але все це попереду, а зараз Саша трохи присоромлена через те, що поцілувала Лук’яна. 

Уривок:

— Вибачте за вчорашнє, я не повинна була цього робити, — намагаюся виправити помилку, хоча й знаю, що це не надто допоможе. — Мабуть, я була надто п’яна…

Лук’ян киває, як мені здається, з розумінням, при тому продовжує пильно дивитися в мої очі. Ніби хоче почути щось іще, але я не знаю, що йому казати.

— Можна мені… — показую пальцем всередину ванної, вхід до якої перегороджено чоловічим тілом. Лук’ян відходить вбік, а я швидко прослизаю в кімнату й зачиняю за собою двері. А коли через кілька хвилин відчиняю їх, завмираю в проході, адже Олійник досі тут. Стоїть, склавши руки на грудях і обпершись плечем на стіну. Дивиться на мене, й від того погляду тілом біжать мурашки.

— Ти винна мені відповідь на запитання, — каже низьким голосом. 

Дякую усім, хто підтримує мою творчість! ВИ — найкращі!
 

Долучайтеся до моїх соцмереж, там багато цікавого:

Телеграм

Інстаграм

Фейсбук

Усім гарного настрою!