Щось якось мене тіпає від того, що деякі жінки і чоловіки кажуть про "ніжність, любов, весну і тд", коли вітають із 8 березня.
Це день боротьби за права жінок, а не привід назвати жінок квіточками чи "прикрасами колективу".
Тільки завдяки боротьбі тисяч жінок протягом десятиліть, сучасні жінки мають змогу працювати, самостійно заробляти грощі, не є придатком для чоловіка і не виконують роль обслуговуючого персоналу 24/7. Тільки завдяки боротьбі кожна з авторок на цьому сервісі не була видана заміж одразу після того, як пішли перші місячні і вона не має 5 дітей у 20 років. Тільки завдяки цьому жінки в принципі вміють писати. Відкрию очі: колись жінок не допускали у заклади освіти, бо "а нащо їй це треба? все одно ж буде сидіти вдома та дітей народжувати",

Це день боротьби. День, коли віддають шану тим жінкам, завдяки яким ми зараз маємо свободу самостійно обирати свій життєвий шлях. Хоч роботи все ще багато, але зараз ми маємо значно більше, аніж жінки ще 100 років назад. Колись, жінку навіть за людину не сприймали. Колись її права були на рівні із меблями
І мене бісить, що це я маю пояснювати жінкам. Буквально тим, для кого феміністки боролися.