"Сліди зі Сталі 2147"

Військовий бойовик
Це науково-фантастична розповідь, події якої розгортаються в 2147 році, коли корпорації взяли під контроль напрямок розвитку людства. У книзі висвітлюються такі теми, як генномодифікація людей, існування повноцінного штучного інтелекту?, а також імпланти, які кожен може встановити для покращення своїх навичок.
Філософія життя трьох різних видів людей ставить перед людством питання: який шлях воно обере? Який із можливих напрямків виявиться правильним? Теми моральності, доблесті, стійкості та безпринципності переплітаються протягом усього сюжету⚔️. Чи залишаться дружба й довіра між людьми? Чи будуть війни в майбутньому?, і якщо так, чим відрізнятимуться вони від сучасних?
По всьому сюжету розкидано пасхалки, кожне ім'я має своє значення в сюжеті. 

Твір в процесі виконання, тож не пропустіть продовження цікавої історії.

0 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
Інші блоги
Рік на Букнеті ☺️
✨Вітаю, улюблене творче товариство! ❤️✨ Сьогодні рівно рік, як я став автором на Букнеті. Знаєте… я довго думав, чи писати цей блог. Насправді вагався ще з 18 травня — дня, коли вперше натиснув кнопку «опублікувати».
Потрібна допомога ❤️
Мені потрібна Ваша допомога. Підкажіть, будь ласка, як мені додати фото у блог? Бо всі варіанти перепробувала - нічого не виходить..( Хотілося б додати також візуалізацію Амелії, як я її бачу. А не тільки опис.. Якщо хтось
Амелія Вінчест ✨
Хочу познайомити Вас ближче із головними героями книги " Після заходу сонця"❤️ «Деякі люди приходять у наше життя як шторм. Красиві, руйнівні й незабутні.» Амелія Вінчест — двадцятитрьохрічна дівчина з
Не кожне “кохаю” щось варте. Рецензія
В рамках безстрокового марафону Тетяна Гищак Прочитала я книгу Поза Зоною Досяжності автора Маркізи де Бюсі. Книга залишила у мене доволі суперечливі враження. З перших сторінок історія відштовхнула
Міні-історія: Сонний хорор
Просто захотілося написати про сон, який колись мені наснився. Іноді він досі мене тригерить, і сьогодні я знову його згадала: В будинку було порожньо. У моєму першому домі — тому самому, що закарбувався ще зі шкільних
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше