Доброго  дня, мої  хороші!

    Нова  глава   історії  "ЗЦІЛИ МЕНЕ ДОТИКАМИ"  вже  на  сайті.  Наступне  оновлення  буде  в  четвер.  Ця  історія  наближається до завершення.  Ще  буде 3-4  розділи  і  все.❤️

Не  пропустіть  можливість  придбати  книгу  за  ціною  передплати.

Анотація

   - Допоможіть   мені   будь ласка!   Вони  викрали  мене. - просить   дівчина  а  в   очах   такий   відчай   і   стільки  благання.   Вона   дуже   гарна.  Надзвичайно   гарна.  Особливо  ці   очі...   І   губи...    Але  вона   зовсім   маленька, тендітна.  Років  18-19   не  більше.   Карім   вже   зовсім   охринів.  В  мої  двері  постукали.
  - Ахмете!  В   нас  втекла  дівка.  Вона  не   в  тебе?   Карім  за   неї   голову  знесе.  Це   сестра   Даміра   Аслана. - в  мене  витяглось   обличчя.   Ось  значить  як?  Сестра   мого   ворога,  якого мрію знищити... Ніякої   жалості,   Ахмете.
  - Тут   ваша  втікачка.  - кажу  дивлячись  в  обличчя   зляканому   зайчику.   Цей   жах   в   її   очах   я   ніколи   не   забуду.   Цей   погляд   пробрався   в   саме   серце,   яке   як   я   вважав   назавжди   зупинилось   ще   кілька   років   тому.   Через   її   брата. 
Якби   ж   я   знав,   що   дуже   скоро   єдиним   моїм   бажанням,   буде  дивитись в   ці   очі   і   цілувати   ці   губи...

# Незаймана  дівчина  і  сильний  чоловік.

# Дуже  чуттєво  і  ніжно.
# Пристрасно.
# Відверто.
# Кохання  на  межі.

18 +

Маленький  шматочок:

  В    будинку   пахне    смачною   їжею    і   нею...  Скучив   страшенно.    Серце    калатає   мов   навіжене .    Кохаю   її.    Так    кохаю   аж   груди   розпирає   і    дихати   важко.    Посміхаюсь   і   підіймаюсь   в   її    кімнату.   Та   Міри    там   немає .    Підійшов   до   вікна   і    визирнув  на   вулицю.    Окинувши  все   поглядом,    побачив    як  Міра   виходить   з   річки .    Маленька   моя.   В   порядку.   Швидко   спускаюсь   вниз   і   йду    до   неї.   Чим   ближче   підходжу   тим   більше   серце   скаженіє .   Красуня    перекинула   довге волосся   на   одну   сторону   і    намагається  викрутити   з   нього   воду.   Вона   одягнена   в   короткі    спортивні   шорти   і   білу   майку.   Але   мокра   тканина   практично   нічого   не  приховує.   Мій   погляд   прилип   до   її    грудей   і   я   відчув   як   в   горлі   пересохло.   Краплинки   стікали   з   її    тіла   а   я   хотів   злизати   їх   усі   язиком.   Моя   прекрасна    німфа.     Дівчина   побачила   мене   і   зависла.   

      - Ахмет.  -  прочитав   по   губах   і   мене    знов   порвало   на   дрібні    клаптики.   Вона   посміхається    а   очі   блистять   від   вологи.   Моя   хороша.   Теж   скучила.   Підходжу   ближче   і  пожераю   поглядом   мокре   і   таке   бажане   тіло.    Знов    бажання   взяли  владу  над   моїм   мозком   і   знов   я   не    можу   з   цим   боротись.   І   не   хочу...

    ❤️

Історія  про  Даміра  

 А  також  всіх   запрошую  до  нової   історії  кохання.  Там  буде  дуууже трепетно ,  ніжно , пристрасно  і  емоційно. 

    -  Де   в   біса   носить  того  бухгалтера? - дивлюсь на   годинник   і   підходжу   до   вікна.   Восьма   сорок.   Вона   вже   спізнилась   на   десять   хвилин.   Наче   в    мене    справ   інших    немає.   Якби   не   прохання   Ганни ,    вже   б   відмовив   їй   навіть    без   розмови.  Ненавиджу   коли    працівники   спізнюються.   А   вона   ще   навіть   не   працівник.   Настрій   жахливий.   Хочеться   на   комусь   зірватись.  Відчуваю,   що  жертва   скоро   знайдеться.   Васильович   вже   мабуть    чекає   мене,     а   я   змушений   чекати    дівчину,   якій    типу   потрібна   робота.    Якби   дійсно    була    потрібна,   вона   б   мене    чекала,   а   не    навпаки.    В   двері   тихенько   постукали.  Невже   припливла,   принцеса. 
     - Заходьте! -  гаркнув   не   розвертаючись. 
     - Доброго   дня.   Пробачте    за   спізнення.  -  моє   серце   прискорило   ритм   лише   від   цього    тихого,   ніжного    голосу.  Голосу   з   минулого.    Не    може    бути.  Цього   просто   не   може   бути .   Розвернувся   і    очманів...   Це   дійсно    вона.   Даша   Савицька.   Вона    теж    застигла   з   відкритим   ротом.   А   я    чорт    забирай    потонув   в    блакитних    очах,   наче    не    було    цих    шести    років.   Тіло   напружилось,   дихання    збилось    і   в   горлі   пустеля    Сахара.   Все   як   тоді.   В   іншому    житті.    Вона   трохи   змінилась,   тіло   стало   ще   більш   жіночним   і   спокусливим.   Я   добре   пам'ятаю   що   там   під   одягом.   Добре    пам'ятаю   кожну   родимку   і   кожну    клітинку.   Колись   я   обожнював    вивчати   її    тіло   губами.  

     Скільки    разів    я    уявляв   нашу   зустріч   і    прокручував   в   голові   все    що   хотів    би   їй    сказати.   Я    намагався   забути    її,   намагався  зненавидіти    за    все   що   вона    зробила,   сподівався   що   більше   ніколи   її   не   побачу,    а зараз...   Зараз   не   можу   вдихнути   повітря.  Наче    знов   той    самий    закоханий   до   нестями    дурник.    Дурник ,   яким    вона    так   майстерно    маніпулювала    і    якого     врешті-решт    безжально    розчавила...  

❤️

Дуууже   сподіваюсь   на   вашу   підтримку,  сердечка  і  коментарі.  ❤️

Щиро  дякую ,  що  ви  в  мене  є.❤️

Бережіть себе  і  своїх  близьких.

Ваша  Тетяна  Калинова