Вітаю, м хороші!

Запрошую до оновлення вибухового роману, " Навіжена".

Уривок.

Я дивлюся на чоловіка через капот своєї машини й зухвало фиркаю.

— Не лесть собі, пупсику. Забагато честі тебе боятися. — примружуюся й зверхньо кидаю. — Але знаєш, що, вередливий мачо?!! Схоже я тебе таки зачепила. Бо по-іншому ти б не тинявся тут, як березневий кіт... — щиро посміхаюся шокованому чоловікові в обличчя та додаю. — Але обламайся, голубчику, ти не у моєму смаку. Тож можеш бути вільний. — відчиняю задні дверцята й забираю букет білих тюльпанів.

Встигаю вирівнятися, як Данте стоїть поруч, приперши мене між дверцятами машини та салоном. Він відверто дивиться мені в очі. А я від цього погляду задихаюся. Така близька присутність цього чоловіка таки лякає мене. Серце знову гуде. Дихати важко, а тіло проймає дрібне тремтіння.

— Невже так приємно самій купувати собі квіти? — сухо цікавиться він, дивлячись на мене згори вниз.

— Звідки...

Я замовкаю, хоча не розумію звідки він знає, що ці квіти я купила сама. Притискаю великий букет до себе, а Данте продовжує.

— Звідки я це знаю? — він замовкає, а його відвертий погляд наче проходить наскрізь. — Я бачив, як ти їх купувала. Я вражений. Не доводилося, бачити аби жінка так кайфувала від себе. — він хмикає. — Вчора ти назвала мене нарцисом, але цікаво хто з нас більше страждає цим недугом...

Навіжена...

♥️♥️♥️

y-3hH3Mr — бранка по неволі

Приємного читання!!!