— Доброго дня, Несторе Федоровичу!

Тихого вечора, сонечки!!!

Запрошую до оновлення роману, "Мажорка із села". Сьогодні продовження розділу від Давида.

Уривок.

— Доброго, Давиде! — сухо відмахується чоловік, й суворо цікавиться. — Навіщо ти прийшов? Я ж вже все тобі сказав?!!

— Ви мені сказали все, але, ви не вислухали мене. — невдоволено нагадую.

— Я не зобов’язаний! — фиркає фермер. — Та й часу у мене немає, слухати казки.

— Несторе Федоровичу, а я не казкар, щоб казки розказувати. Але вислухати мене, ви зобов’язані. Адже я маю цілком серйозні наміри, щодо вашої доньки. — підходжу до столу чоловіка, й зупинившись поруч заявляю. — Не знаю, чи Ілона вам розповідала, але вчора ввечері, ми з нею розмовляли...

— І..? — збентежено дивиться на мене чоловік.

Я примружуюся, адже бачу хвилювання в очах фермера.

— Я все розповів Ілонці. Тільки вона ображається, через те, що я не зробив цього з самого початку. — нервово ковтаю, та цілком серйозно зазначаю. — Я і сам каюся, що не зробив цього. Та на жаль каятися пізно, тепер потрібно виправляти ситуацію, бо я кохаю вашу доньку. Закохався, як тільки побачив...

— А як же твоя наречена? — нервово цікавиться фермер...

За продовженням сюди...

♥️♥️♥️

QE6SGQ75 — бранка по неволі! 

Приємного читання!