Той, хто не проходить повз

 Третій розділ уже тут! ♡

Ось вам маленький уривочок))):

Він машинально взяв упаковку м’яса, кинув у кошик і тільки тоді звернув увагу на чергу попереду. Там стояв хлопець у яскравому оранжевому худі, але увагу Деррі привернуло не це. На його голові був паперовий пакет із вирізаними отворами для очей.

"Як зараз тільки люди не ходять…" — з іронією подумав він, мимоволі згадавши, що вже має одного такого "кадра" по сусідству.

  На мить хлопець завмер, ніби відчувши погляд. Очі, сховані за темрявою паперових прорізів, швидко ковзнули по Деррі, перш ніж той знову опустив голову, натягуючи рукави ще сильніше, ніби намагаючись зробити себе меншим.

  Деррі звів брови.

"Мені здається, чи це..."

  Хлопець закінчив розрахунок і поспішив до виходу. Але Деррі не забарився. Швидко розплатившись, він попрямував слідом.

— Ітан?

♡ Хоча це ще не про кохання, думаю, можна назвати його ще одним кроком до зближення Деррі та Ітана. Адже не всі історії починаються з романтики. Деякі — з довіри.

Для нових читачів))):

 "Запах" — це MM-роман у жанрі міського фентезі з елементами драми, пригод і психології. Тут не лише історія кохання, а й таємниці, боротьба з власними страхами, перевертні, які ховаються серед людей, і питання прийняття себе.

  Деррі — лікар, який не любить розбиратися у власних почуттях, але занадто хороший, щоб пройти повз чужий біль.
  Ітан — перевертень, який виріс у відчуженні, ховаючи шрами під маскою. Довіряти йому важко, а приймати турботу ще важче.

  Їхні шляхи не просто перетнулися. Доля, чи випадковість, чи, може, запах, який не дає спокою?

  Що, якщо те, що спочатку здається лише терпимістю, поступово стане чимось більшим?

  Ласкаво прошу у світ, де темрява минулого не дає розслабитися, а тепло поруч здається чимось забороненим.