Новинка! Ботан і бестія❤️

Вітаю! У колеги стартувала запальна новинка з гострим сюжетом про таємного охоронця, який удає з себе ботана. Яра найняли стежити за Славою, яка вважає себе сиротою і нічого не знає про загрозу, що нависла над головою. Дівчина спокійно навчається на журналістку і геть не вміє тримати язика за зубами. Цікаво?! Авжеж! Читайте книгу “Гра у невинність” ❤️

Уривок з книги:

Максимально невпевнений погляд на дівчину і знову довелося ховати очі. Нащо Слава прийшла?

Одногрупниця підвелася й невимушено пройшла на кухню. Слава з сумнівом глянула на незграбні рухи Ярика, що зайшов слідом і знову перечепився трохи об власні ноги, а потім без пояснень потрусила пляшку з вином.

— Фужери маєш?

— Так… Ой, що? Ні…

— Халепа, доведеться пити з чашок. Хоч дві чашки у тебе знайдеться?

Мовчки пошарудів на поличці, дістав чашки й подав дівчині. Не в характері Ярика допитуватися, а от Яра дуже цікавили відповіді.

— Ходімо на диван, — Слава сунула одну з повних чашок Яру й взяла його за руку, тягнучи за собою.

Тепло дівочої долоні поколювало в пальці. Нереалістичність ситуації зашкалювала. В голові завертілися підозри, чи випадково не заснув він за компом, бо ж учорашнє тренування сильно вимотало, а потім ще замовлення до половини ночі робив.

— Нащо тобі така потужна техніка? Й он ті сервери?

— Я працюю трохи. Пишу програми. Ну знаєш, на замовлення…

І не збрехав. Яр писав в основному для компанії дядька, а ще сам склепав жука для телефону й ноута Слави. Так стежити було в рази простіше, а виявити софт практично неможливо. Лише якщо точно знати, що він там є і докласти зусиль.

— Ясно.

Слава знову дивилась на його руки і Яр трохи сіпнув пальцями, аби видати хвилювання, якого зовсім не відчував. Добре хоч вдома носив маскування, хоча на прихід гості зовсім не розраховував. Хіба на випадкове зіткнення.

Було дивно бачити Славу так близько біля себе. Знати про неї геть усе, постійно знаходитись поряд, намагатися влізти в голову, й весь час вдавати, що вони ледь знайомі. Бо в універі може за рік кількома словами й обмовились.

— Ти цей, нащо прийшла?

Максимально знітився й опустив плечі, обертаючи в руках чашку й лише зрідка поглядаючи на дівчину, бо хотілося бачити її очі. Блакитний блиск у них заворожував, коли отак близько. Коли поряд на одному тісному диванчику…

— Переспи зі мною.

Якщо щодо зорових галюцинацій певен не був, то зі слуховими точно пора до психіатра!

— Ааа? Що? Вибач, та м-мені почулося…

— Переспи зі мною! — повторила дівчина й глянула прямо, сміливо.

А в Яра, як і в Ярика, натурально відвисла щелепа.

Обовʼязково завітайте на вогник до героїв книги “Гра у невинність”.