Не все так безнадійно. Розділ від Даміра!

Вітаю, любі!!!

Запрошую до оновлення роману "Жебрак".

Книга безкоштовна і такою залишатиметься до завершення. 

Уривок.

Краєм ока помічаю, як дівчина наближається до мене, від цього трепет у тілі тільки збільшується. Вона зупиняється біля столу та пильно дивиться на мене, від цього погляду мені стає душно. Не витримую і таки переводжу погляд на дівча.

— Даміре, чому ти жив на вулиці? Невже тобі не було куди піти?

Я нервово кліпаю. Мені найменше хочеться розмов на цю тему. Хоча проігнорувати її запитання буде неповагою до неї. Доки я збираюся думками, Артемія заявляє.

— Якщо не хочеш, не потрібно відповідати.

Я вдячний цій дівчині за її поступливість. Підіймаюся й підійшовши до неї заглядаю у великі красиві очі.

— Маленька, мені не приємно про це говорити. Я б хотів аби оці два тижні мого життя виявилися лише жахливим сном. — на мить замовкаю. — Але я безмежно вдячний тобі, за твою людяність. І чесно, вражений. Ти не з’ясовувала хто я, а просто зробила добру справу.

— Даміре, не змушуй червоніти. Я не могла вчинити по-іншому. Тому давай не будемо підіймати цю тему. Бо від неї я почуваюся не дуже. Я просто щаслива, що зробила те, що зробила. Бо по-іншому я не вмію.

Я нервово ковтаю. Бо ж розумію, якби цієї крихітки не було поруч, то мене б чекала зовсім інша участь. Ледь стримую себе аби не пригорнути дівчину. Емоції переповнюють мене, та окрім вдячності до цієї малої, я почуваю ще й шалений потяг.

Дівчина зітхає й заглядає мені в очі.

— Даміре, я піду до себе переодягнуся, а ти можеш або залишитися тут, ані то ходімо проведу тебе у твою спальню.

— Ні, маленька, я краще залишуся тут. Пориюся у гуглі. Може дізнаюся, як моя колишня поживає без мене.

Артемія посміхається та з іронією питає.

— Невже скучив?

Тепер посміхаюся я та невдоволено з іронією відмахуюся.

— Ти навіть не уявляєш як...

— Не нервуй, Даміре, я впевнена, що в Олексія Івановича вийде все повернути на свої місця.

Дівчина розвернувшись йде. Дивлюся їй у слід й захоплююся нею. Наче чужа, але яка турботлива та дбайлива...

Читати книгу тут...

Приємного читання!!!

 

0 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
Інші блоги
Візуал
Я знаю, як ви ставитеся до Вільяма — і, чесно кажучи, не без підстав. Але Іларія ще не раз із ним зіткнеться… можливо, навіть частіше, ніж хотілося б. І що більше вона дізнається про нього, то чіткішою ставатиме картина
Зберігати свій стиль чи вчитися ліпити гачки?
Я тебе (не) пам'ятаю У мене назріла важлива тема для обговорення. колеги по письменницькому цеху мене зрозуміють, бо рано чи пізно це запитання постає перед кожним. зберігати авторський стиль чи шліфувати
Можливо, ви пропустили мою новинку♥️
Привіт! Кілька днів тому я опублікувала новинку "Все для тебе". Ця книга про маму-одиначку, яка втекла від чоловіка в своє рідне село. І там зустріла хлопця, який був закоханий в неї у школі. Йому двадцять, він студент
Вона присягнулася його вбити, а він...
Мій новий роман "Трон із попелу і лотосів" — це не просто історія про завойовника та полонянку. Це історія про те, як ненависть стає настільки тонкою, що крізь неї проростає пристрасть. У мене до вас, мої любі
Не можу визначититсь
Не знаю яка обкладинка краща. 1. Ця, що є зараз: 2. Чи ось ця: Анотація до трилеру-дарк "Реставратор кошмарів": Талановита реставраторка Анна здатна повернути життя будь-якому полотну. Однак, після жахливої
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше