Не все так безнадійно. Розділ від Даміра!

Вітаю, любі!!!

Запрошую до оновлення роману "Жебрак".

Книга безкоштовна і такою залишатиметься до завершення. 

Уривок.

Краєм ока помічаю, як дівчина наближається до мене, від цього трепет у тілі тільки збільшується. Вона зупиняється біля столу та пильно дивиться на мене, від цього погляду мені стає душно. Не витримую і таки переводжу погляд на дівча.

— Даміре, чому ти жив на вулиці? Невже тобі не було куди піти?

Я нервово кліпаю. Мені найменше хочеться розмов на цю тему. Хоча проігнорувати її запитання буде неповагою до неї. Доки я збираюся думками, Артемія заявляє.

— Якщо не хочеш, не потрібно відповідати.

Я вдячний цій дівчині за її поступливість. Підіймаюся й підійшовши до неї заглядаю у великі красиві очі.

— Маленька, мені не приємно про це говорити. Я б хотів аби оці два тижні мого життя виявилися лише жахливим сном. — на мить замовкаю. — Але я безмежно вдячний тобі, за твою людяність. І чесно, вражений. Ти не з’ясовувала хто я, а просто зробила добру справу.

— Даміре, не змушуй червоніти. Я не могла вчинити по-іншому. Тому давай не будемо підіймати цю тему. Бо від неї я почуваюся не дуже. Я просто щаслива, що зробила те, що зробила. Бо по-іншому я не вмію.

Я нервово ковтаю. Бо ж розумію, якби цієї крихітки не було поруч, то мене б чекала зовсім інша участь. Ледь стримую себе аби не пригорнути дівчину. Емоції переповнюють мене, та окрім вдячності до цієї малої, я почуваю ще й шалений потяг.

Дівчина зітхає й заглядає мені в очі.

— Даміре, я піду до себе переодягнуся, а ти можеш або залишитися тут, ані то ходімо проведу тебе у твою спальню.

— Ні, маленька, я краще залишуся тут. Пориюся у гуглі. Може дізнаюся, як моя колишня поживає без мене.

Артемія посміхається та з іронією питає.

— Невже скучив?

Тепер посміхаюся я та невдоволено з іронією відмахуюся.

— Ти навіть не уявляєш як...

— Не нервуй, Даміре, я впевнена, що в Олексія Івановича вийде все повернути на свої місця.

Дівчина розвернувшись йде. Дивлюся їй у слід й захоплююся нею. Наче чужа, але яка турботлива та дбайлива...

Читати книгу тут...

Приємного читання!!!

 

0 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
Інші блоги
Новий розділ
Якби я вміла правильно розплановувати тиждень — наступний розділ був би по графіку. Через день. Але хороший настрій, наявність натхнення та ракетна небезпека роблять свою справу ? (геть не смішно ?) Тому оновлення
А далі що? (оновлення Порталу)
Можна подумати, що світ «Порталу у Гріх» населяють якісь залізні й невтомні кіборги. Але ні. Всі люди, і мають свою межу. Наша читачка тим паче. – Що далі, кицюню? Є сили і настрій продовжувати? Чи хочеш перепочити?
Таємниця Геліос-5
— Що це за тварюки, Сімоне? — м’яко запитав я за кілька хвилин. — Їх надто багато, щоб бути випадковими прибульцями. Чому ж тоді сканери орбітальної розвідки нічого не зафіксували, коли тільки закладали колонію? —
Дистанція...
Ремонт у садибі вже добігав кінця. У будинку затерли останні шви, поставили ту саму піч-духовку, встановили сантехніку. Даніелла дедалі частіше пропадала на верхніх терасах, і ми майже перестали перетинатися вдень. Я бачив
✨читати чи слухати?✨
Сьогодні трішки поекспериментувала — озвучила невеликий фрагмент своєї книги! ​Часто помічаю, як інші автори діляться подібним форматом: хтось начитує текст самостійно, хтось звертається до професійних дикторів.
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше