Привіт! Привіт! Привіт! 

В мене неймовірна радісна (для мене точно!) новина - книга "Провалля" набрала 3000 переглядів. Звичайно, я хочу більше й більше!!! Але я хочу подякувати всім Вам! Дякую, що заглянули! Дякую, що читали! Дякую, що коментували! Також, дякую за те, що критикували! 

Уривок з книги "Провалля":

– Ти не уявляєш, як ти мене злякав, – прошепотіла Діана, міцно обіймаючи хлопця, – я була впевнена, що ти монстр, – вона тихо засміялась, – тільки не кажи про це Арсенію.

Притулившись до Вʼячеслава, Діана намагалась заспокоїтись. Важкі короткі вдихи почали сповільнюватись. Кров, що відійшла від обличчя, повернулась. Дівчина відчула, що щоки почали палати. В цей момент зрозуміла, що мертвою хваткою тримає новенького. Стало соромно, але відпускати не хотілось.

Закрила очі та відчула приємний аромат. Вона постійно хотіла торкнутись хлопця, але зараз вона відверто вчепилась в нього. Відчула, що втрачає контроль над собою. Чи то від переляку, чи то від тепла, що йшло від Вʼячеслава. Підняла очі та натрапила на погляд, наче сірий глибокий океан.

Його вуста. Ледь пухкі, не ідеальний контур. Напіввідкриті. Невпевнено піддалась вперед, не розуміючи свого пориву. Новенький відповів тим самим, торкнувшись губ Діани. Вони вмить злились в одне ціле, цілуючи один одного. Повільно, пристрасно, без тями.

Ваш Євгеній Шульженко...