Він стане її прокляттям

Вітаю кожну прекрасну красуню з днем української жінки. Нехай ваші мрії стають реальними у їх найкращих проявах.❤️ 

Додано нову, свіженьку главу у книгу  18+. Там стає все гарячіше та цікавіше❤️

Приєднуйтеся до читання❤️ 

Я буду твоїм прокляттям

Уривок з нової глави:

— Звинувачу у домаганнях.  — переможно кажу. — Буде весело, чи не так? Як там про тебе писали: нащадок ювелірного дому “Легенда Шеви”; власник створеного бізнесу з чого там, нагадай, забула?, — знущаюся далі. — Ідеальний син. Ідеальний холостяк. Бажаний чоловік усіма жінками. О, трясця, зґвалтував бідну Тіну Сангуш яка просто прийшла, щоб спробувати врегулювати конфлікт між сім'ями, забути про ненависть у новому поколінні. Познущався з бідної дівчини. 

В синяві спалахує дещо цікаве. Не страх, навряд такого, як Теодор, взагалі складно злякати. Ні, там цікавість, крапля поваги й надія. Дивна-дивна надія на щось незрозуміле. Я навіть розгублююся через це відкриття.

— Довго готувалася? — насміхається. 

— Тільки що вигадала. — відрізаю. — Випусти мене, Шева. 

Мій погляд фокусується на вогкому волоссі чоловіка. Пасма злегка закручуються, падають на чоло. Гарні, м'які, блискучі. Потім на довгі вії. І на рівний ніс. А тоді до пухких губ, напрочуд красивих та звабливих. 

Хмикає. Відходить від мене широко усміхаючись. В очах хуртовина вирує. Могутня, нещадна, готова вбити будь-кого. 

— Гаразд. Йди.

Кидаюся до дверей. Двічі просити не потрібно. Варто схопитися за ручку, вони характерно клацають. Майже вилітаю з пентхауса. Вслід летять спокійні, чіткі слова:

— Передаси Лідії привіт від мене. Скажеш, на відміну від татка, я радий майбутньому племіннику чи племінниці. 

Різко зупиняюся. Кожна частинка тіла перетворюється на кригу. Забуваю навіть дихати. Він знає. Знає! Давид розповів старшому брату правду. Розповів те, що може усе зруйнувати. Або ж… він знав про план Давида?... 

Мене кидає в жар. Обертаюся на порозі. Тео вивчає мене. Сперся на стіну і дивиться, очікуючи реакції. Переможний вираз обличчя дратує. 

— Ти знав. — вимовляю твердо.

Він киває. Всміхається нещадно, хижо. 

— Звісно знав. 

— І що далі? — обережно уточнюю.

Читай далі тут