- Альфіра.

- Севір, ти й уявлення не маєш, як сильно допомагаєш. У світі, де кожен встромляє мені ніж між ребра, виявився той, кому я просто вірю. Я не думаю про те, що ти мені нашкодиш, не думаю, що ти мене кинеш, не думаю, що ти користуєшся мною. Ти завжди давав мені шанс піти, ніколи не тримав, завжди слухав і просто був поруч. – Вона прикрила очі, стримуючи емоції, стиснула руки в кулак. Вона більше переконувала не його, а себе. Він не Михаель. Вона не Алія. Все може бути інакше. – Не смій це порівнювати з землею, ніби нічого не було.

Він обережно взяв її руку, розтиснув пальці, які впивалися в шкіру. Нехотя, але Альфіра піддалася. Він витер її руку, зігріваючи своїми. 

О тааак, я писала це все так давно, що сама радію тому, що відбувається у главах! Нарешті ці двоє зрозуміли що вони не проти одне одного, а разом) 

Сцену повністью можна прочитати уже на сайті!