Вітаю, любі!

Запрошую до знижки на історію кохання Романа та Анастасії-Валерії.

Уривок.

— Вогнику, що трапилося?

Анастасія зняла темні окуляри, в очах бриніли сльози.

— Настю, не мовчи. Благаю!

Просила Маргарита, вона любила подругу, мов сестру. Вона єдина дитина в заможній сім’ї, завжди хотіла братика або сестру, та не судилося. Тому Анастасію любила наче рідну.

Бавлячись серветкою взятою зі столу, рудоволоска розповіла все, як було. Маргарита слухаючи подругу замовила пізній обід. Вислухавши історію до кінця, чорнявка вилаялася грубим матом, у пів тону кинувши.

— Настю, я завжди тобі говорила, що твій Рома, козел. Він як сумка з подвійним дном. Наче хороший добрий, але водночас підступний.

Настя це помічала, та вірити в це не хотіла.

— Ти дзвонила йому? – Спонтанно запитала Маргарита.

— Ні! – Кліпаючи очима, тихо заперечила Анастасія. – Навіщо?

— Подзвони, запитай де він? Скажи, що скучила. – Наполягала чорнявка.

— Ні, Рито. – Голос Насті звучав здавлено. Не бажала спілкування з чоловіком. Перебувала у шоковому стані, не очікувала такої підлості від нього.

— Okey! – Кинула сухо подруга й відклавши виделку в бік та витерши вуста, набрала чоловіка подруги на своєму телефоні.

Розмова була короткою. Маргарита повідомила Романові, що не може додзвонитися подрузі, і попросила його дати їй слухавку. Чоловік лиш відмахнувся, що він на нараді та розмовляти зараз не може.

— Оце виродок. – Дратувалася Маргарита, поклавши телефон на стіл. – На нараді він…

Анастасія важко зітхнула, з правого ока скотилася одинока сльоза. Вона навіть кави не торкнулася, яку їй замовила подруга.

— Вогнику, я знаю, як тобі зараз важко, але я благаю тебе, припини побиватися, він цього не вартий. – На мить замислившись з оптимізмом промовила. – Все досить! Підіймайся, поїхали зі мною...

Знижка тут...

Приємного читання!♥️