Свіженький шматочок Полонянки

Спить. Його руки безвільно лежать на підлокітниках, а на обличчі відбивається легка втома. Цікаво, чому він тут? Ще й серед білого дня. На столику помічаю пляшку і все розумію. Випив і вирубився. Чоловіки такі, вони завжди заливають втому алкоголем.

Я роблю кілька тихих кроків уперед, щоб не розбудити його. В кімнаті тихо, нікого нема, охоронців не видно, Євгена теж. Підходжу ближче й помічаю, як на його передпліччі пробігає легкий озноб.

На спинці дивана лежить плед. Навіть не знаю, навіщо я це роблю, але вирішую вкрити його. Я обережно беру плед, розгортаю й акуратно вкриваю Давида. У цей момент він зітхає, ворушиться… і раптом ловить мене за руку.

Я здригаюся, але не встигаю нічого сказати — він різко тягне мене до себе. Я втрачаю рівновагу й опиняюся на його колінах. Його очі, ще трохи сонні, блищать від цікавості, а губи ледь помітно розтягуються в хитрій усмішці.

- Що це ти робиш? — його голос низький, хриплуватий після сну.

- Хотіла тебе вкрити, - кажу уривчасто, відчуваючи на талії його гарячі долоні. - Думала, ти змерз.

- Хвилюєшся за мене? - підсовує губи ближче до вуха і його подих лоскоче шкіру.

- Ще чого, - нервуюсь і швидко сповзаю з його колін, відчувши сідницями дещо тверде. - Сама не знаю, що на мене найшло. Мерз би собі далі. Чому ти взагалі тут спиш? Ще й вдень.

Давид важко зітхає і тре долонями обличчя. Очі його червоні, наче він не спав всю ніч. Скоріш за все так і є. Та мені байдуже, де він був і що робив.

- У мене була важка ніч, - його голос стомлений. - Вирішував важливі питання.

Ага, знаю я які питання вирішуються вночі. Напевно розважався до ранку, от тепер і відсипається. Та яка мені різниця? Нехай робить що хоче.

- Так стомився, що навіть не дійшов до кімнати, - порскаю сарказмом. - І охорони ніде не видно, ти що їх відпустив?

Чоловік хмуриться і оглядається. Він повільно підводиться, обходить вітальню, підходить до вхідних дверей і відчиняє їх.

- Не замкнені, - каже задумано. - Можливо я їх не зачинив. А де Євген? Він не міг залишити пост.

https://booknet.ua/reader/polonyanka-u-spadok-b433314?c=4696796&p=1

1 коментар

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Оксана Морус
25.02.2025, 10:51:59

Діанці прийти б до тями..

Ольга Суниця
25.02.2025, 12:19:01

Оксана Морус, Прийде)

Інші блоги
Знайомство з Мар Тен
Привіт. Я - Мар Тен. І мої історії - це випробування на міцність. Я пишу про кохання, яке не питає дозволу. Воно приходить через біль, через розбите скло і спалені мости. У моєму світі почуття - це не подарунок, це битва,
Куди я зникла… і що взагалі відбувається
Хай. Якщо вам здається, що я останнім часом стала менш активною тут — вам не здається. Я справді трохи “випала” з блогів, коментарів і всього цього веселого двіжу на Букнеті. Але причина максимально проста (і
Іскри диких прерій. 2000 прочитань!
Дякую всім, хто читає мою новинку — «Іскри диких прерій». Вона вже набрала 2000 переглядів! Не можу висловити навіть те, як мене це тішить! А це — невеликий спойлер до завтрашньої глави, щоб вам було
Про розвиток та новий етап
Вітаю, мандрівників Букнету. Сьогодні хотілось би поділитись з вами трішки життям за екраном. Для мене письмо - це невід'ємна частина життя і історії, що приходять у свідомість часом дуже наполегливо просяться назовні.
Відгук чи рецензія? МегаполІс!
Мегаполіс — це не просто місто майбутнього, а замкнена екосистема, керована безжальним алгоритмом «Основного Закону». Там смерть однієї бджоли є вагомішою за долю громадянина, оскільки являється «фактом
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше