Свіженький шматочок Полонянки

Спить. Його руки безвільно лежать на підлокітниках, а на обличчі відбивається легка втома. Цікаво, чому він тут? Ще й серед білого дня. На столику помічаю пляшку і все розумію. Випив і вирубився. Чоловіки такі, вони завжди заливають втому алкоголем.

Я роблю кілька тихих кроків уперед, щоб не розбудити його. В кімнаті тихо, нікого нема, охоронців не видно, Євгена теж. Підходжу ближче й помічаю, як на його передпліччі пробігає легкий озноб.

На спинці дивана лежить плед. Навіть не знаю, навіщо я це роблю, але вирішую вкрити його. Я обережно беру плед, розгортаю й акуратно вкриваю Давида. У цей момент він зітхає, ворушиться… і раптом ловить мене за руку.

Я здригаюся, але не встигаю нічого сказати — він різко тягне мене до себе. Я втрачаю рівновагу й опиняюся на його колінах. Його очі, ще трохи сонні, блищать від цікавості, а губи ледь помітно розтягуються в хитрій усмішці.

- Що це ти робиш? — його голос низький, хриплуватий після сну.

- Хотіла тебе вкрити, - кажу уривчасто, відчуваючи на талії його гарячі долоні. - Думала, ти змерз.

- Хвилюєшся за мене? - підсовує губи ближче до вуха і його подих лоскоче шкіру.

- Ще чого, - нервуюсь і швидко сповзаю з його колін, відчувши сідницями дещо тверде. - Сама не знаю, що на мене найшло. Мерз би собі далі. Чому ти взагалі тут спиш? Ще й вдень.

Давид важко зітхає і тре долонями обличчя. Очі його червоні, наче він не спав всю ніч. Скоріш за все так і є. Та мені байдуже, де він був і що робив.

- У мене була важка ніч, - його голос стомлений. - Вирішував важливі питання.

Ага, знаю я які питання вирішуються вночі. Напевно розважався до ранку, от тепер і відсипається. Та яка мені різниця? Нехай робить що хоче.

- Так стомився, що навіть не дійшов до кімнати, - порскаю сарказмом. - І охорони ніде не видно, ти що їх відпустив?

Чоловік хмуриться і оглядається. Він повільно підводиться, обходить вітальню, підходить до вхідних дверей і відчиняє їх.

- Не замкнені, - каже задумано. - Можливо я їх не зачинив. А де Євген? Він не міг залишити пост.

https://booknet.ua/reader/polonyanka-u-spadok-b433314?c=4696796&p=1

1 коментар

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Оксана Морус
25.02.2025, 10:51:59

Діанці прийти б до тями..

Ольга Суниця
25.02.2025, 12:19:01

Оксана Морус, Прийде)

Інші блоги
300 підписників. :-)
Привіт, читачу! Нарешті нас уже 300 підписників! Для мене це справді важлива й приємна подія. Щиро дякую кожному, хто підписався, читає мої історії, залишає вподобайки, коментарі та просто залишається поруч. Коли починаєш
Трохи новин: хороших і дуже важких
Давно не робила такого допису, тож сьогодні хочу просто зібрати докупи те, що відбувається останнім часом. І новини цього разу дуже різні. Почну з хорошого. Одразу кілька моїх книг уже перетнули позначку у 2000 прочитань. —
Новий розділ + візуалізація
— О Боже, Клаус! Що сталося? — з жахом вигукнула Аврора, підбігаючи до нього. Клаус важко сперся рукою об дверний одвірок і втомлено подивився на неї. — Ми потрапили в пастку, — хрипко промовив він. — Авроро…
Кримінальна новинка, яку буде важко забути❤️
Вітаю, мої любі❤️ Повертаюся до вас з новою історією, яка стала несподіванкою для мене. Спершу я планувала легкий, яскравий і веселий цикл, але щось він мені ніяк не пішов. Я мучила-мучила його, і ніяк не вимучила більше 2-х
Подяка за бестселер
Всім привіт! Моя книга Вагітна для мільйонера потрапила у бести. Величезне дякую своїм чудовим читачам за підтримку. Ви найкращі! Щоб віддячити вам, сьогодні я опублікую одразу два розділи до цієї історії. Ще
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше