Свіженький шматочок Полонянки

Спить. Його руки безвільно лежать на підлокітниках, а на обличчі відбивається легка втома. Цікаво, чому він тут? Ще й серед білого дня. На столику помічаю пляшку і все розумію. Випив і вирубився. Чоловіки такі, вони завжди заливають втому алкоголем.

Я роблю кілька тихих кроків уперед, щоб не розбудити його. В кімнаті тихо, нікого нема, охоронців не видно, Євгена теж. Підходжу ближче й помічаю, як на його передпліччі пробігає легкий озноб.

На спинці дивана лежить плед. Навіть не знаю, навіщо я це роблю, але вирішую вкрити його. Я обережно беру плед, розгортаю й акуратно вкриваю Давида. У цей момент він зітхає, ворушиться… і раптом ловить мене за руку.

Я здригаюся, але не встигаю нічого сказати — він різко тягне мене до себе. Я втрачаю рівновагу й опиняюся на його колінах. Його очі, ще трохи сонні, блищать від цікавості, а губи ледь помітно розтягуються в хитрій усмішці.

- Що це ти робиш? — його голос низький, хриплуватий після сну.

- Хотіла тебе вкрити, - кажу уривчасто, відчуваючи на талії його гарячі долоні. - Думала, ти змерз.

- Хвилюєшся за мене? - підсовує губи ближче до вуха і його подих лоскоче шкіру.

- Ще чого, - нервуюсь і швидко сповзаю з його колін, відчувши сідницями дещо тверде. - Сама не знаю, що на мене найшло. Мерз би собі далі. Чому ти взагалі тут спиш? Ще й вдень.

Давид важко зітхає і тре долонями обличчя. Очі його червоні, наче він не спав всю ніч. Скоріш за все так і є. Та мені байдуже, де він був і що робив.

- У мене була важка ніч, - його голос стомлений. - Вирішував важливі питання.

Ага, знаю я які питання вирішуються вночі. Напевно розважався до ранку, от тепер і відсипається. Та яка мені різниця? Нехай робить що хоче.

- Так стомився, що навіть не дійшов до кімнати, - порскаю сарказмом. - І охорони ніде не видно, ти що їх відпустив?

Чоловік хмуриться і оглядається. Він повільно підводиться, обходить вітальню, підходить до вхідних дверей і відчиняє їх.

- Не замкнені, - каже задумано. - Можливо я їх не зачинив. А де Євген? Він не міг залишити пост.

https://booknet.ua/reader/polonyanka-u-spadok-b433314?c=4696796&p=1

1 коментар

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Оксана Морус
25.02.2025, 10:51:59

Діанці прийти б до тями..

Ольга Суниця
25.02.2025, 12:19:01

Оксана Морус, Прийде)

Інші блоги
Історія Сейді та Джес офіційно закінчена
Ось і все, історія Сейді та Джес офіційно закінчена. Мені дуже приємно, що вчора у віджеті Набирають популярність була перша частина цього вестерну «Іскри диких прерій», а сьогодні друга — «Попіл спалених
І... Експозиція майже закінчилась ♥️
Так-так, оці 50 сторінок - це було знайомство/нагадування про персонажів - сподіваюсь, нудно вам не було ♥️ (хоча по чудових коментарях, якими ви тішете мене кожен день, я бачу, що таки ніт)! У нас по плану ще одна більш-менш
Завершую кар'єру письменниці
Всім привіт, мої любі читачі! Хочу повідомити вам не дуже приємну новину. До кінця місяця я видаляю всі свої роботи і покидаю платформу. Тому, хто запланував собі прочитати мої книги – у вас є ще тиждень, поспішіть. Коротко
Відьмина служба підтримки | Цитати
Привіт Вам, любі читачі) Запрошую Вас до безкоштовної веселої історії “Відьмина служба підтримки”. Цитата: — Знаєш, що я зараз хочу з тобою зробити? — надто спокійно запитав чоловік, роздивляючись
"Спокуса мільйонера" оновлено!
​Мої вітання, букнетівці! Невеличке оновлення новинки: — Сьогодні їстимемо суші, — Аля з двома порожніми склянками в руках повертається до мене. Біляве волосся затуляє пів чола і спадає прядкою до плеча. Вона дує
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше