Події у моєму любовному фентезі “Дружина Крижаного лорда” набирають обертів. Наші герої відправилися на Ведмежий острів. Чому і для чого читайте у книзі, а я хочу показати візуалізацію. 

На їхньому шляху зустрівся сніговий лабіринт

Це храм, до якого вони прийшли.

Уривок з нової глави:

— Аеліро! Ти навіть не уявляєш як сильно я хочу, щоб все було інакше. Я хочу спати з тобою в одному ліжку, цілувати та обіймати тебе, але, на жаль, поки це неможливо. Сподіваюся ми знайдемо щось, що нейтралізує мою магію. Я не хочу, щоб ти перетворилася на крижану скульптуру.

— Не перетворюся. Я можу відсунутися на інший кінець ліжка й навіть до тебе не торкатися.

— Ти можеш доторкнутися до мене у сні й станеться непоправне. Я собі ніколи цього не пробачу, — Асгейр схопив дівчину за руку.

Вона відчувала його щирість. Їй і самій не хотілося перетворюватися на крижину, проте не бажала, щоб через неї чоловік відчував незручності.

— Не перетворюся. Ми ж спатимемо одягнені, й навіть, якщо я випадково доторкнуся до тебе, то нічого не станеться. Дивись! — дівчина почала торкатися пальчиками його спини, грудей живота. Навіть через рукавички, під пальцями відчувала міцні м’язи.

Чоловік ніжно схопив її пальчики та підніс до вуст. Затаврувавши рукавички поцілунком, вдивлявся у її очі.

— Аеліро — ти надзвичайна дівчина. Мені пощастило з дружиною.

— Чомусь у першу шлюбну ніч ти так не вважав, — дівчина не стрималася від голки докору. Стиснула губи й зважилася озвучити те, що гризло її роками:

— Чому ти так тоді вчинив? То було грубо, принизливо, зневажливо. 

Відстежуйте мої сторінки у соціальних мережах і будете у курсі новин щодо моєї творчості:

Фейсбук                      Інстаграм               Тік Ток                       

і звісно підписуйтеся на сторінку на Букнет!

Захопливого читання та мирного неба!