В мене вчора під час прогулянки до магазину народилася ідея додати в розділ пісню. І ось, вийшов доволі інтересний момент і душевна пісня. Можна також подивитись в інстаграм та тікток. Я не робила для ютубу окрему горизонтальну версію, бо нема вже сил на неї. Слухайте пісню, заходьте читати книгу! :)   

А ось трошки цитат з нового розділу. На ельфійські вуха не звертайте уваги. То я випадково))) Коли зрозуміла, то вже пізно було переробляти, бо все згенерувала. 

Пісня скінчилася, а я все ще не могла поворухнутись. Її слова здавалися такими особистими, ніби відображали почуття Ерінвальда. А що як дійсно відображали?.. Мені було трохи незручно, що я почула цю пісню і я вже хотіла тихенько втекти, ніби мене тут не було, але Ерінвальд несподівано мене покликав.

— Елліно, що у тебе за звичка така дурна стояти під дверима і підслуховувати?

Він навіть не повертався, він так і сидів до мене спиною, але якимось дивом відчув не тільки, що хтось стоїть у дверях, а й те, що тут стояла саме я. Тікати точно тепер пізно, як і вдавати, що між нами нічого не відбувається.

Чи може у Ерінвальда є якесь пояснення цій пісні?.. Що ж, я готова послухати.

В мене є ще й інші варіанти цієї пісні. Suno.ai сьогодні для мене постарався. Послухати їх можна на моєму телеграм-каналі. І завантажити теж. Заходьте! Завтра буде дещо цікаве про книгу. :)