Які вони - герої "Відданої дракону"?

Вчора люба читачка Daisy Mae запропонувала зробити блог з візуалами героїв мого роману "Віддана дракону".

Я підібрала картинки, які видалися мені схожими на ті образи героїв, що вибудувалися в моїй фантазії. 

Це Ейлін, донька князя Скелястих Гір, яку, завдяки інтригам її мачухи, принесли в жертву дракону. Але не на ту напали...

Це Рейнар, незаконний син короля Зелених осторовів, якого батько відправив у замок дракона, щоб підготував усе для свого брата - спадкоємця престолу, який має приїхати і перемогти дракона...

А ось сам дракон Аарр з неспростою історією, грізний на вид, але з добрим серцем...

Уривок з нового розділу для вас: 

Стара кинула йому свій мішок:

 — Бери на плечі і крокуй за мною! — скомандувала вона. 

Рейнар закинув мішок на спину, здивувавшися, що він досить таки важкенький. То ця стара ще досить бадьора, раз несла його прудко — і ні задишки, ні накульгування. Втім, хай буде здорова, вона йому ще знадобиться!

Бабця підійшла до крутих сходів, висічених прямо в скелі, які обвивали гору, немов велетенська змія. І почала так само бадьоро підійматися вгору, а Рейнар ледве встигав за нею, мішок тягнув його донизу, з-під підошов сипалися дрібненькі камінці. Схоже, сходи були в аварійному стані, проте стара не зважала на це. І дарма, бо на одному з поворотів з-під її ноги викотився камінь, вона похитнулася і мало не впала в прірву. Тієї миті, коли вона безпомічно чіплялася руками за повітря, з її голови зісковзнув капюшон, і Рейнар з подивом побачив, що його супутниця — зовсім не бабця, а молода дівчина — можливо, його ровесниця, а чи й молодша. Вона мала золотаво-руде волосся, закручене у вузол на потилиці, великі зелені очі і розсип веснянок на кирпатому носику. 

Все це він устиг роздивитися, коли спіймав її в обійми, випустивши при цьому мішка. Вона була так близько, що він зовсім розгубився, тільки дивився у ці бездонні очі… А потім дівчина випручалася з його рук і сердито гукнула:

 — От телепень! З чого ми тепер хліб спечемо? Аарр любить хліб!

Рейнар озирнувся і побачив, що його мішок уже летить вниз, ще мить — і він глухо вдарився об землю. 

  — На місці цього мішка могли б бути ви… — він збирався за звичкою сказати “паніматко” і заткнувся. — Панно…

 — Можеш звертатися до мене: “Ваша Світлість”, — зверхньо кинула вона. — А тепер хутко біжи донизу і принеси сюди цей клятий мішок! Сподіваюся, він не порвався об каміння! Бо іначе я спечу хліб із твоїх мізків!

Рейнар підтюпцем побіг донизу. Ця дівчина, хоч і була дуже гарненька, викликала в нього дивні емоції. Панночки, яких він бачив на рідних Зелених островах, так не поводились. Вони були тихі, милі, скромні і непритомніли навіть від грубого слова. А це був якийсь розбійник у спідниці! Може, це дракон її такою виховав?Звідки вона взагалі тут узялася? Ще й вимагає, щоб її величали “Ваша Світлість”?

Підхопивши мішок, який, на щастя, залишився цілим, він знову поліз вгору по сходах. Руда краля стояла на тому ж місці, суворо дивлячись на нього. 

 — Ну чого витріщився, ходімо хутчіш! Зараз донесеш цей мішок і підеш ремонтувати сходи! Я не бажаю коли-небудь звалитися звідси в прірву!

 — Слухаюся, Ваша Світлосте, — пробурмотів Рейнар. Піт збігав струмочками по його обличчю, а попереду ж була ще більша частина шляху.

 — Можеш кликати мене “пані Ейлін”, — милостиво глянула на нього дівчина. — А до тебе як звертатися?

 — Рейнар, — сказав він, поправляючи клятий мішок.

 — Ет, який ти слабосилий, Рейнаре, — хмикнула ця руда бестія. — Нічого, покрутиш корбу на криниці — і трохи м’язів наросте…

Він мовчки кивнув, подумавши, що, здається, наймаючись сюди на роботу, ще не знав, що його чекає попереду….

Підписуйтесь на авторку, додавайте "Віддану дракону" в бібліотеку і очікуйте нових пригод! Обіцяю, що нудьгувати вам не доведеться)

Книга безкоштовна, оновлення - щодня о 8.00!