Оновлення новинки

- Адреса! - кричу. Як мені хочеться не залишити на ньому живого місця.

- Гаразд, скажу, - плюється кров'ю з розбитої губи. - Вони живуть за містом, як відлюдники, під лісом. У того чоловіка є ще пара красунь, яких я час від часу орендую на короткий період для клієнтів. Це бізнес, - щирить закривавлені зуби. - Треба ж якось виживати.

- Ти погань.

Після того, як отримую адресу, не втримуюсь ще від декількох ударів, а потім кличу охорону і наказую зачинити гостя у підвалі, де сиділа Діана. Нехай трохи подумає над своїм життям. Йому не завадить.

Розібравшись з Деном, повертаюсь до дівчини, котра схилилась на спинку дивана і задрімала.

- Ей, дівчинко. Прокидайся, - торкаюсь її плеча.

Вона не відразу розплющує захмелілі очі. Зіниці розширені, можливо їй ще щось підмішаю у напої. Виродки використовують будь-які методи.

- Що? - супить носа, оглядається навколо. - Де я? Де Ден?

- Ден тобі не потрібен, - стомлено зітхаю і допомагаю їй встати. - Твоє щастя, що я був фальшивим його клієнтом.

- Клієнтом? - похитуються, ледь стоїть на ногах і я змушений її підтримувати.

- Ден дуже погана людина. Він ледь не віддав тебе на сексуальну втіху, - нехай знає правду, може в майбутньому буде більш обачнішою. - Ніколи не довіряй незнайомцям. Інакше наступного разу буде біда.

- Ох, а де це ми? - вона наче тільки що отямилась. Дивиться на мене, намагається відштовхнути, але я тримаю, бо впаде. - А ви хто?

- Ходімо, я завезу тебе додому, - видихаю втомлено.

Нічка була веселою, але продуктивною.

І спати я не збираюсь лягати. Як тільки зійде сонце поїду і подивлюсь на те кубло, де жила Діана. Переконаюсь, чи варто її відпускати додому.

Дім справді знаходиться чорт знає де, це навіть домом не можна назвати. Якась халабуда посеред поля, поруч ліс, сусідів близько нема. Ідеальне місце для брудних справ.

Заходжу у двір, відчинивши стару калитку. Поруч з будинком у купі піску граються дві дівчинки. Зараз пізній ранок, шкільний час, але вони явно не збираються на навчання. Підходжу ближче, роздивляюсь їх: старшій немає й дев’яти, молодша помічає мене і дивиться широко розкритими очима.

- Ви до тата приїхали? - запитує буденно.

Вона не боїться мене, наче чужий чоловік у їхньому домі це звична справа. Якщо старші дівчата займаються тут проституцією, то молодші звичайно все бачать.

Це місце гниле. Тут не можна бути малим дітям.

- Так, а він вдома? - запитую лагідно, щоб не налякати їх.

- Він недавно поїхав у справах, - відповідає старша, підозріло оглядаючи мене. Сумнівається і це добре, не можна довіряти усім підряд. - Але вдома є Степан.

- Степан? - перепитую.

Якраз в цю мить з будинку вискакує молодик, худий, з маленькими злими очима.

https://booknet.ua/reader/polonyanka-u-spadok-b433314?c=4696796&p=1