Що ж, ось і настав момент! Перший розділ готовий♡, і ви нарешті зможете познайомитися з головними героями моєї історії. Сподіваюся, що вони зможуть зачепити вас так само, як зачепили мене.

Звісно, я трохи хвилююся. Як сприймуть історію? Чи сподобаються герої? Але, як то кажуть, краще боятися й робити, ніж дозволити страху взяти верх. Тож читаємо, знайомимося, ділимося враженнями!

Перший розділ вийшов на сім сторінок. У середньому розділи будуть приблизно такими ж або трохи більшими. Стосунки між персонажами розвиватимуться поступово, без поспіху, тому якщо ви чекаєте сцен 18+… ну, раніше 30-го розділу цього точно не варто очікувати (і то, можливо, це ще занадто оптимістичне число ). Скільки всього розділів буде? Це залишиться загадкою і для мене, і для вас)))

Ось невеликий уривок, який мені дуже сподобався:

"Лілу казала, що живе з якимось смішним хлопцем... Але цей точно не виглядає жартівником. Стискає рукава, уникає погляду, напружений... Я таких зустрічав. Це не ті люди, що сиплють жартами."

— Ну чого ж ви, привітайтеся хоч! — Лілу вирвала його з думок.

Деррі задумався, а потім справді — чого це він стоїть? Він наблизився й простягнув руку:

— Я Деррі.

Ітан глянув на неї, але не поворухнувся. Повисла незручна тиша.

"Він не хоче тиснути? Чи йому просто некомфортно?" — здивовано подумав Деррі.

Він кинув погляд на свою долоню. Брудна. Чим ближче до кінчиків пальців, тим чорніша. Його здивування поступово змінилося розумінням. Ітан не тисне йому руку не через неприязнь. Він просто не хоче вимазатися.

Деррі стиснув пальці в кулак, і до горла підкотився ком. Наче цього нагадування зараз бракувало… Сажа. Він і досі весь у ній, через кляту пожежу.

Ітан повільно розтиснув кулак, випускаючи рукав, і трохи підняв руку, ніби збираючись відповісти на жест, але Деррі забрав руку:

— Помию — привітаємося, — кинув із легкою усмішкою.

Ітан уважно подивився йому на губи. Щось у цій усмішці його збентежило. Наче замість неї мала бути зовсім інша емоція — не жарт, а сум і розпач.

Буду рада вашим думкам та відгукам! Для мене ця книга відчувається дуже теплою, тому хочеться, щоб і ви відчули її атмосферу.