Перше тестування магії показало, що... з Елліною сумно не буде. Як буде далі проходити опановування магії — читайте "Я (не) люблю зиму".

 А на картинці ще одна місцева орхідея. Люблю їх, тож вирішила хай в книзі будуть з незвичайними кольорами. :) В мене зараз на підвіконні аж 4 зразу радують квіточками, 5-та трохи відстає. А ви любите орхідеї?

Я спробувала знову, але і цього разу Альтаріс не зарахував мій результат.

— Надто тепло, Елліно! Зроби кімнату ще холоднішою, — він не кричав, але його голос був таким холодним і суворим, що я почала нервувати.

Хоче морозцю? Зараз отримає! Напружившись з усіх сил, я заплющила очі і вивільнила магію, в ту ж мить відчуваючи, як щось крижане торкнулося мого обличчя. Розплющивши очі, я аж заклякла. Ой лишенько! Що ж я наробила?..

Я озирнулася, роздивляючись наслідки своєї магії. Все, що було в кімнаті, вкрилось тонким шаром криги — і рослини, і меблі, і книги. І навіть сам Альтаріс! З його волосся, бороди з вусами та навіть брів звисали невеличкі бурульки! А його погляд був таким крижаним, що, здавалось, він міг заморозити ним без жодної магії.

— Ну, хоч тепер не відчуваєте тепло, так? — я винувато опустила голову, кусаючи нижню губу, щоб не розсміятись, бо виглядав учитель в цих бурульках дуже кумедно.

Альтаріс мені нічого не відповів, тільки гіпнотизував цим своїм крижаним поглядом.

— Ерінвальде! — вигукнув він так голосно, що кілька бурульок на його бороді відірвалося і впало на підлогу.

О, виявляється він вміє кричати. А я думала, що ні.

— Що вона вже накоїла? — Ерінвальд влетів до бібліотеки за хвилину і, побачивши масштаби катастрофи, схопився за голову.

— Вона заморозила всю кімнату і навіть мене, — процідив крізь зуби Альтаріс. — А на самій ні сніжинки, ні крижинки! Від неї магія ніби відскочила, хоча я бачив, як і її хотіло огорнути кригою. Вона тут все нам заморозить!

— У Елліни така велика сила? — Ерінвальд виглядав здивованим. Певно, він такого від мене не очікував.