Автори, як часто ви чуєте від своїх читачів “а це не правильно”, “це не типово”. Ой, як же часто я читаю це у коментарях і зараз не про помилки в тексті, зараз саме про думку читачів. Я письменниця Анітвела й моїх персонажів зачасту звуть не типово. Це мій стиль, який я вибрала ще багато років тому, коли почала писати свою першу книгу.

“Події відбуваються в Києві, а здається, що місто повністю, захопила іноземна хунта(всі імена чужі)”

Так мені написали у коментарях під однією з книг. Ви не подумайте, я не проти думки читача та критики, навпаки мені цікаво почитати, що людина думає про мої історії. Але часто буває так, що читач не просто висловлює свою думку, а намагається переконати мене як письменницю, що мені потрібно змінити свою історію. Наприклад дитину головних героїв у книзі “Дитина для голови мафії”, яку звуть Майя спонукали до того, щоб переіменувати на Марію.

Також чую, що ім’я головних героїв занадто примітне. Божечки кошечки, невже вам читачі, буде цікаво читати про Івана Іванова? Я так не думаю. Як на мене, головне не ім'я, а самі події у книзі, так, можливо можна захопити вас ще в анотації Іваном Івановим, проте мені приємно по іншому. Так, ім’я головних героїв за всяк час я намагаюся вибирати не типові, бо для мене це цікаво. У мене самої не типове ім’я, та мене оточують такі ж люди з нетиповими іменами. Проте навіть так, у моїх книгах часто зустрічаються прості імена, які ми можемо зустріти у повсякденному житті у різних куточках нашої країни.

Тож, завершити цей блог я хочу словами про те, що вам читачі, потрібно бути трохи добрішими, а нам авторам мати зворотній зв’язок з аудиторією. Адже немає нічого поганого в висловлюванні своєї думки, та бути не таким як усі. І ще потрібно пам’ятати, якщо автору буде не цікава власна історія, то згодом чи одразу вона й вам буде не привабливою. 

Гарного вам мандрувань книжковими світами.

Ваша, Анітвела Кі