Знаєте, є різні твори і персонажі, але від прямолінійних швидко стомлюєшся та як же добавити глибини? Які грані можна висвітлити більш розширено?

Насправді тут меж немає, але я можу навести кілька своїх аспектів, що можуть наштовхнути вас на власні думки.

Що для мене є дійсно критерієм хорошої людини? Можна навести багато внутрішніх каталізаторів, але, звичайно, для мене одним з найголовніших є її взаємодія із зовнішнім світом, що якраз і являється відзеркаленням внутрішньої композиції.

Люди конструктивні, вони сприймають будь-яку ситуацію, яка б з ними не сталася як певний виклик, можливість до росту. Що я маю на увазі? Вони рідко осуджують, швидше стараються зрозуміти, а кожну ситуацію можуть сприймати як можливість продемонструвати більший рівень розуміння, милосердя чи моралі, що саме для цього ви і потрапили в складні умови, щоб дадати собі глибини і навчитися чомусь. Вони, як правило, спокійні, але далеко не наївні. Вони емпатичні, але насторожені. Допомагають без чітко вираженої для себе кінцевої вигоди.

Для більшого розуміння "доброго" наведу приклад і "поганого".  Я думав над тим як скласти ідеального "злого" героя, не простого і тупого як двері, прогнозованого і психопатичного. Не тільки. Чим більш складний персонаж, чим він багатогранніший, тим більше він схожий на реального. Як не крути, ми всі робили як хороші речі так і погані, різниця в тому, чи спиняємо ми себе від повтору, чи взагалі задумуємося про це. Тож які риси він має мати? Як зрозуміти їх мотивацію? Думаю, тут краще цих описів темної тріади Пітерсона важко буде знайти. А саме - нарцисизм, макіавелізм та психопатія. Також додають сюди і садизм. Позбавлені емпатії, займаються лише імітацією спіпраці. Як такі люди взагалі знаходять когось для взаємодії? Нарцисизм передбачає впевненість та любов до знаходження в центрі уваги та комфорт перебування в ній. Більшість може сприйняти це як показник статусу, не може ж людина настільки блефувати.

Макіавелізм більше про експлуатацію та маніпулювання. Людина не готова віддавати чи жертвувати, але з радістю маніпулює спільними благами, на яких робить наголос - наприклад секс, або участь обох в благодійній програмі, яка може допомогти в кар'єрному рості лише їй, але вона прекрасно буде аргументувати потрібсть добрих справ в житті іншого. При цьому виключно лише цієї доброї справи. Ну, ви зрозуміли.

Психопати, вони люблять мучити, викликати постійне почуття вини і вперто тикати туди. Наголошувати лише на цьому, не злазячи з голови. У них уже неможливо щось змінити. Часто змінють настрій, без видимих причин. Інколи їм просто потрібні емоції і після серйозної сварки ведуть себе ніби нічого не сталося.

Садизм - внаслідок довгого і, можливо, вродженого шляху перевтілення, самоусвідомлення чи переосмислення пережитого, починають знаходити емоційний вихід в насильстві і лише в ньому.

Загалом людей чіпляють як прямі "добряки" чи "злодії" так і "мікси". Інколи різниці взагалі немає, а вона лише в тому, що добрі стараються не повторювати "темний" досвід. 

Але вершина - це коли читач не знає, як реагувати на персонажа і ця інтрига веде його по всьому сюжету із яскравою кінцевою розв'язкою приняття однієї із сторін.

Маю надію, я сподвиг вас над чомось задуматися і ви, безперечно, стали писати більш глибоко та соковитіше.

Веселої вам праці!)