Чи схожі персонажі на своїх авторів?
Коли пишеш історію, неможливо не вкладати в неї частинку себе. Хтось створює персонажів зовсім не схожих на себе, але частіше – навпаки. Усвідомлено чи ні, автори передають своїм героям свої риси, страхи, мрії, бажання… або навпаки – те, чого їм бракує.
Я, наприклад, помітила, що головна героїня в моїх творах завжди має щось від мене. Іноді це характер, іноді світогляд, іноді якісь дрібні звички чи реакції. Я пишу її такою, якою сама б хотіла бути в якихось моментах, або ж додаю їй риси, які хотіла б мати. Вона може мислити схоже до мене, реагувати на певні ситуації так, як зробила б я, або ж навпаки – так, як мені б хотілося вчинити, але в реальності я б не наважилася. Це своєрідний спосіб приміряти на себе інше життя, іншу поведінку, іншу силу чи слабкість.
Іноді це відчувається, ніби пишеш про себе, а іноді персонаж настільки відходить від тебе, що починає жити власним життям. Але цей зв’язок між автором і героєм завжди залишається, хоч і не завжди очевидний для читачів.
А як у вас? Ви передаєте своїм персонажам свої риси? Чи, навпаки, створюєте героїв, зовсім не схожих на себе? Діліться своїми думками з цього приводу, буде цікаво почитати! 
До наступної сторінки нашої історії! 
11 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиАнастасія, чомусь немає ваших творів. Ви їх видалили чи тимчасово приховали?
Любава Олійник, дуже вам дякую☺️
Думаю кожен автор вкладає в історію частину себе, особливо якщо оповідь йде від обличчя героя) згодна, що герої іноді відходять від автора, але тільки перечитаєш текст, відразу все повертається) натхнення та удачі з поверненням книг)
Всі ми передаємо героям частинку себе. Без цього ніяк, бо це наш світогляд
Ще й як.
Іноді доводиться декілька разів переписувати, щоб мінімізувати це.
Я часто помічаю, що вкладаю частинку себе в героїв своїх творів. Іноді це мої думки, емоції або навіть звички, які я б хотіла мати або, навпаки, вчинки, на які я б не наважилася в реальному житті. Це допомагає створювати більш живих і правдоподібних персонажів, але іноді вони настільки відходять від мене, що починають жити власним життям. Все одно цей зв'язок між автором і героєм завжди залишається, навіть якщо не завжди очевидний для читача.
Якби всі герої (або хоча б частина) були б схожі на авторів, не було б різноманіття характерів і стало б нудно.
Але в деяких авторів так і є...
Деодатус у моєму творі є повною копією мене, і це єдиний прецедент повного копіювання себе у творі; далі я лише давав деякі риси свого характеру/зовнішності персонажам.
Наприклад, Теодор - це протилежна версія мене, але більш… застаріла (57 років), або Генріх-Джеймс Волтерс має мою поведінку з дитинства (я створив його, коли мені було 10 років) і меланхолійний характер (зараз)
Я теж спостерігала це за собою й можу сказати, що в моїх героях частково є те, що є і в мені — хоч і в гіперболізованій формі. Водночас у них є риси або вчинки, які я сама собі не дозволила б, або, навпаки, хотіла б мати.
Деякі знайомі думали що я писав Максима з себе. А по факту ні, повністю протилежність :)
Вітаю ❤️ ❤️ ❤️ Мої герої зовсім не схожі на мене. Вони — моя повна протилежність. Я дала їм риси, які сама хотіла б мати — їхню впевненість, внутрішню силу, готовність йти до кінця, навіть коли все проти них. Вони сміливі там, де я вагаюся, рішучі там, де я сумніваюся. В їхніх діях є гострота, яку я, можливо, не наважуюся проявити в житті. Саме тому вони для мене особливі — у кожному з них є частинка того, ким я могла б бути.
Анастасія Саханда, Так і є❤️❤️❤️
Звісно, схожі. У однієї бажання боротися за своє щастя, в іншої - впертість, третя - гостра на язик... О, скільки у кожному з нас граней... як у діаманті)
❤️
Анастасія Саханда, Цілком погоджуюсь.
Підписалася на Вас, буду рада нашій творчій дружбі ❤️
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати