Історія кохання всупереч! Знижка до Дня закоханих

Вітаю, найпрекрасніші у світі читачі! Сподіваюся, що День закоханих принесе вам радість та любов, які допомагають нам триматися у ці нелегкі часи, і що ваші кохані люди поруч із вами. А якщо раптом ні - то щиро бажаю цього!
А сьогодні пропоную за знижкою одну з найромантичніших моїх історій про кохання всупереч - "Обрана. Королівства води й піску"! Це книга про принцесу й принца - майбутніх правителів двох королівств, що давно ворогують. Вони з двох протилежних світів, розділених одвічною ненавистю, але доля та справжнє кохання - вперта штука.

Одвічна ворожнеча багатого ріками та підземними водами східного Амедехі та пустельного, спекотного Шамсенура – може завершитись просто зараз. Але тоді долі принцеси Фейрін не позаздриш. Заради миру вона має віддати себе чужинцю – стати дружиною заклятого ворога. Тільки так дівчина зможе врятувати свій народ.

Якби ж вона знала, що є й інший шлях – магія, яку від неї старанно приховували. Але все приховане рано чи пізно проявить себе. Крихкий мир не триватиме вічно – розпочнеться війна. Чи захистить магія королівство Амедехі? Чи врятує кохання весь світ?

0 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
Інші блоги
Я хочу більше
Моя нова пісня "Я хочу більше". Прослухати — натисніть на картинку❤️ Я хочу більше, трохи-трохи, Почути поруч твої кроки. Я хочу більше, трішки-трішки, Щоб ти сьогодні мене втішив. Інші мої пісні в книзі "Ти
Пишу, сумніваюся, редагую… І так по колу ☺️☺️☺️
Любі мої читачі та колеги❤️ Знаєте, іноді пишеш, пишеш… Потім мільйон разів перечитуєш розділ, виправляєш помилки, знову читаєш. Перевіряєш, чи все логічно: послідовність подій, рухи героїв, діалоги, їхні реакції. І
Хроніки Чорного Майстра: продовження вже на сайті
Вітаю, мої любі читачі! Декілька днів тому я відкрила для вас двері у світ «Хронік Чорного Майстра». Ми разом зазирнули у прадавню Безодню, пройшли смарагдовою стежкою та побачили мармуровий замок на березі моря. Я
Один чи більше?
За верстатом сиділа темноволоса жінка років п’ятдесяти в робочій робі із засуканими рукавами. На її передпліччях темніли татуювання, розповідаючи про минуле на військових кораблях, а погляд світло-блакитних очей був
Трохи більше, ніж просто історія
Знаєте, я почала писати цю історію з відчуттям, ніби намагаюся зшити власні старі рани. Ті, про які колись не було кому розповісти. Ті, які залишалися невисловленими, знеціненими, а мою драму іноді вважали надто дивною, перебільшеною
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше