Зміна графіку та спойлер )

Вітаю, любі читачі і гості сторіночки)

Трішки новин сьогодні. 

Моя сторі про Кицю та Химеру тепер оновлюватиметься о 00.00. Пізніше, можливо, вийдемо навіть на два оновлення на добу, але то з понеділка ) 

Попелюшка для Химери

Уривочок з проди, що вийде сьогоні в 00 . 00: 

Киця вийшла з відділення терапії, відчуваючи, як напруга стискає горло. Здавалося, всі ці думки рояться за нею, як влітку на річці комарі. Тривога, злість і страх змішалися у вир, який роз’їдав її зсередини.

Та раптом по спині пробіг холодок.

Краєм ока вона помітила чоловіка, який стояв у холі, ніби чекаючи на когось. Але варто було їй зробити кілька кроків у бік коридору, як він теж рушив.

Аня прискорила крок. Чобітки нервово зацокотіли по слизькій плитці.

Чоловік був високий, кремезний, у шкірянці, з грубим лицем і… без одного вуха. Виглядав хижо і моторошно.

Він точно йшов за нею…

***

І… вже як спойлерити, то спойлерити) Якраз пишу продочку, яка вийде в 00.00 з п'ятниці на суботу. 

Він сидів на стільці у центрі великого приміщення – високий, масивний чоловік років п’ятдесяти. Світле волосся з сивиною було зачесане назад і старанно залаковане, чи замащене гелем. Воно блистіло не гірше його начищених старомодних, але явно недешевих черевиків. Світлі, риб’ячо-прозорі очі нагадували дві бездонні прірви – порожні, холодні, неживі.

Був одягнений у дорогий костюм, але сидів він на ньому так, ніби йому було байдуже на свій вигляд – комір сорочки розхристаний, рукава нерівномірно підкочені й відкривали пухкі руки з важкими перстнями на пальцях. Одна рука тримала сигару, інша недбало лежала на стільці, неначе він роздумував, вартує її присутність хоч краплі його уваги, чи ні.

– Ось і вона, – протягнув Барон, навіть не підводячись. Голос низький, хрипкуватий, мов від випитого літрами віскі чи скурених сотень таких сигар.

Аня відчула, як холодний піт виступив у неї на спині.

Барон повільно підніс сигару до губ і глибоко затягнувся, дивлячись на Аню з хижою усмішкою. Дим повільно вийшов з його рота, закручуючись коброю у повітрі, поки він наче знічев'я, ліниво спитав:

– Ти знаєш, хто я?

Аня стиснула кулаки, намагаючись виглядати сміливішою, ніж почувалася.

– Здогадуюся, – відповіла, не відводячи погляду. – Сподіваюсь, мої родичі лише одному бандиту встигли заборгувати.

Барон тихо засміявся, його плечі ледь здригнулися.

– Гарненька, язиката і наївна, – мовив, нахилившись уперед, – ти мені подобаєшся.

– Дякую! Не можу сказати “навзаєм”, вже вибачте.

– Ахахах! – тепер сміх Барона вже не виглядав нещирим. Сміявся він від душі. – Хлопці, ви це чули?

"Хлопці" тактовно промовчали.

***

Тепер цікаво, Химера буде рятувати Кицю, чи надто зайнятий або надто ображений тим, що вона пішла? )

***

І ще нагадаю

До 28 лютого триває акція-збір від Букнет, в рамках якої на кошти за певні книги авторів будуть  придбані дрони для 125 бригади ТРО ЗСУ. До завершення лишилось зовсім не багато. 

З моїх книг це: 

Всі картинки в таблиці клікабельні. 

Тому, хто ще не має цих історій в бібліотеці, можна поєднати приємне з корисним) 

***

І нагадую про свої соцмережі. Там бувають анонси і розіграші) А ще, в тг-каналі, візуали, які трішки не відповідають політиці блогу. Щоб підписатись на сторіночку – натискайте картинку соцмережі.