Любі читачі, нагадую, що сьогодні опівночі закінчиться дія максимальної знижки на мою книгу "СЛУЖБОВИЙ РОМАН"!

Уривок для вас із нової глави, що вийшла сьогодні:

— Ти хотів би, щоб я відчепилася від тебе? — Яся уважно дивилась на мене. — Тому сватаєш мене за Назара?

— Ну, він непогана партія, — я знизав плечима. 

"А ще, ходить", — це вже додав подумки, відводячи погляд. Ніколи не думав, що такий аргумент буде в мене в голові навіть на вищому місці, ніж щось інше. А дійсно, так воно і було… Назар був кращою партією. 

— Ти вважаєш, що мені зараз потрібен хто-небудь, крім тебе? — вона сумно похитала головою. — Назар для мене лише друг. І він це знає… знає, що я кохаю тебе…

Я підтис губи. Якщо вона каже щось в такому дусі, значить, він вже підкочував до неї. Це правда, так усе й було… 

— Значить, він уже пропонував зустрічатись, чи щось таке? — язик мене не слухався. Треба було закрити тему, але я не міг. 

— Ні, не пропонував, — вона похитала головою. — А якби й запропонував, це б нічого не змінило. Мені потрібен тільки ти. Хоча ти й не розумієш цього. Чи вдаєш, що не розумієш…

Я відвів погляд. Розмова взагалі не клеїлась. Схрестив руки на грудях. Не хотілось продовжувати. Це було помилкою. Треба було прогнати її якось ефективніше… Ця її жалість мене вбивала.

— Тобі не обовʼязково сюди їздити, я вже казав. 

— Хіба ти не хочеш, щоб усе було, як раніше? — вона поглянула на мене, її очі блищали, здавалося, Яся от-от заплаче. 

"Як раніше вже може ніколи не бути…" — подумав я. 

Було боляче дивитись на неї. Це я робив їй погано. Але хіба їй буде краще сидіти зі мною таким, як зараз? Тепер я навіть додому не зможу повернутись. Раптом вона захоче "доглядати" за мною? Та я краще здохну, ніж дозволю їй щось подібне… Чорт… 

— Не завжди можна повернутись до того, що було, — відповів я врешті-решт...

Продовження книги "СЛУЖБОВИЙ РОМАН"- щодня о 21.00! Скоро її буде завершено, і ціна на неї значно зросте! Поспішайте придбати її зараз усього за 44 грн!

Подарунок для когось із моїх читачів: