Що робить людину справді красивою – риси обличчя?

Нарешті...???❤️❤️❤️Через певні обставини трохи випала з нашого активного спілкування. Повертаюся. Скучила за вами, чесно!

Пропоную поговорити про красу. Не абстрактну, а конкретну – красу людини. Яка вона для вас? Що робить людину справді красивою – риси обличчя, погляд, усмішка чи щось невидиме, але відчутне? Розбираймося разом!

Які ваші уподобання? Що для вас справжня краса? Що зачаровує, притягує, змушує затримати погляд і відчути щось особливе?

Часто чую дивні для мене фрази: "Я віддаю перевагу блондинкам (блондинам)... брюнеткам (брюнетам)". Ви серйозно? Як можна? Не розумію. Подивіться на цих красунь – кожна приваблива по-своєму, кожна красива.

Та хіба це головне в людині?.. Ні, не так запитаю. Хіба тільки це головне? Має бути магнетизм, притягання, енергетика, неймовірно цікаве спілкування... Чи я щось плутаю?

То яка, фіг, різниця, який колір волосся чи очей? Як на мене, краса – це не відтінок, а відчуття, яке людина залишає. Це коли після розмови зігріває, коли спілкування з нею так бракує, що хочеться ще і ще!

А ви що думаєте?????❤️❤️❤️?

P.S. Поки мене тут активно не було, лиш моментами, я набула цікавого досвіду, незвичного. Про це розповім у книзі «Пробач і будь зі мною», яку сподіваюся випустити в кінці літа. А поки що повертаємося до «Спадкоємця». Там стільки всього відбувається, сама в шоку!

 

Анна подумки уже мріяла розслаблено всістися на терасі з книгою. Та попереду мав бути ще один звіт щодо вчорашніх вечірніх подій та всього, що з цим пов'язано, який вона так поквапливо сама й призначила. Княгиня нетерпляче кинула погляд на двері. Саме в цей момент постукали.
– Входьте, – голосно й твердо промовила, і двері відчинилися. На порозі її покоїв стояв схвильований камергер Адам.
– Ваша Високосте, – почав він несміло. – Я зі звітом…
– Так, ти маєш мені все розповісти, як на сповіді. Ти пам'ятаєш? – строго сказала Анна, вказуючи рукою на двері. І камергер поспіхом їх зачинив і пройшов до середини, зупинившись за кілька кроків від княгині. Вона, вичекавши, продовжила: – Звідки ти знаєш нашу нічну гостю? До речі, як вона?
– Вона? – стримано пробелькотів Адам. – У Клариси все добре. Я розмістив її, як Ви й веліли, в кімнаті поруч з Матильдою та Гризельдою. Вона отримала все необхідне і новий одяг, виспалася, добре поїла. Тепер почувається краще, втома практично минула. Тільки душевний біль та відчай вона ще не подолала. Потрібен час!
– Це добре! – нетерпляче кинула Анна. – Клариса значить… То хто ж вона? І що з нею сталося? Розповідай все від самого початку!

 

1 коментар

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Болеслав Боні
13.02.2025, 12:12:07

Краса не тільки картинка, краса - це харизма, магнетизм, інтелект, зрештою, душа... Тому вибір за кольором волосся чи очей хибний. Згадаймо про барбі - ідеальні пропорції, голубоока блондинка, в сучасній версії - накачана силіконом. Інтелектом та емоціями - пуста.

Марса Чаунік
19.02.2025, 15:29:50

Болеслав Боні, Як влучно сказано!

Інші блоги
Для тих ,хто потребує конструктивної критики.
Періодично бачу пости про підтримку ,підписки і "добре слово " . Люди потребують "пазітіва " і "хороших емоцій ". Нічого з вищепереліченого запропонувати не можу . Та й не хочу .) Бо схильний більше
Я видалила свою незакінчену книгу "Весна для Віки"
Останнім часом я не могла рухатися далі в написанні цієї історії. Я перечитувала написане й усе чіткіше відчувала: я звернула не туди. Сюжет пішов зовсім іншим шляхом — не тим, який колись жив у моїх фантазіях. Я думала,
Допоможіть! Як всталяти ці картинки?
Привіт усім! При написанні роману дуже хочеться виставити візуалізацію героїв і зацікавити подіями. Так би мовити - заінтригувати. Але чи то я відстала від життя і зокрема сайту, чи що? Я абсолютно розгубилась і не можу
Кусочок з нового розділу
— А тепер подивись на нас, — продовжив я тихіше, але кожне слово різало. — Ми стоїмо один навпроти одного і вдаємо, що все в порядку. Що ми дорослі, зібрані, розумні люди. Коли насправді… — я гірко усміхнувся. —
Дійшло...
— Капец… — приречено видихає Семененко. — Спокійно, Дене. Ми його витягнемо! — втручається Артем. — Реального звинувачення йому не висунуть! Через пару днів все одно відпустять… — Пару днів, Темний!
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше