https://booknet.ua/reader/iogo-nzhna-kshechka-b433623?c=4701340&p=1

Ти вся напружена, — тихо сказав Олег, швидко глянувши на мене, поки ми стояли на світлофорі.

— Просто хвилююся, — зізналася я, опускаючи погляд.

Він усміхнувся й узяв мою руку в свою, м’яко стиснувши пальці.

— Настю, не переживай. Ти чудова, і не має значення, хто там буде. Я впевнений у тобі.

— Але я не звикла до таких заходів…

— І не треба звикати, — перебив він, лагідно дивлячись на мене. — Просто будь собою. Для мене ти й так найкраща.

Я глянула в його очі й повільно видихнула. Його слова потроху заспокоювали мене. Олег завжди мав цей магічний вплив — дарував мені відчуття безпеки.

— Добре, я спробую, — кивнула я, трохи розслабляючись.

— Ось і чудово, — усміхнувся він. — А тепер дозволь ще раз сказати: ти неймовірна. І в цій сукні виглядаєш просто приголомшливо.

Я засміялася, відчуваючи, як тривога поступово відступає. Можливо, все буде не так страшно, як я собі уявляла.

Ми зупинилися біля великого маєтку, перед яким вже стояло кілька дорогих авто. Серце знову прискорило хід, але я вдихнула глибше, намагаючись приховати хвилювання.

— Готова? — Олег обережно взяв мене за руку.

Я кивнула, хоча всередині все стискалося від тривоги.

Ми зайшли всередину, і мене одразу оточив світ розкоші: високі стелі, кришталеві люстри, вишукано вдягнені люди з келихами шампанського в руках. Я відчула на собі кілька оцінюючих поглядів, але Олег тримав мене поруч, і це додавало впевненості.

— Олег! — до нас підійшов високий чоловік у дорогому костюмі, потиснувши руку моєму супутнику. — Давно тебе не бачив!

— Раджу надолужити, бо я більше не сам, — Олег усміхнувся і легенько стиснув мою руку. — Це Настя.

— Дуже приємно, — я зібрала всю свою впевненість у купу і чемно посміхнулася.

— Що ж, Олеже, у тебе чудовий смак, — чоловік підморгнув і відійшов.

Не забувайте підписуватись на сторінку і ставити зірочку книзі)