Привіт, мої любі! ❤️

Читаєте роман —  “Пастка довіри” ? Якщо ще ні, я натякну вам, чому варто таки почитати про цих героїв — тримайте шматочок та… Спойлер ;-)❤️

 Я ж тільки очі загнав під лоба, не знаючи, чи сміятися, чи знову шипіти лайку.

— ЇЇ медсестра запитала, де обручка…

— Чорт. Мотнутися купити? — тут же висунувся Кім.

 Я тільки глянув на нього, осаджуючи цей ентузіазм.

— Я сказав, що вона в аварії загубила.

— О, норм. Викрутився! — задоволено хмикнув Серб.

 От краще б мовчав, серйозно.

— А Арі запитала, де моя тоді поділася? — просичав крізь зуби.

 Хлопці, як по команді, вирячилася на мої руки, ніби серйозно сподівалися там обручку побачити.

— Ви нормальні? — поцікавився я з роздратуванням.

— І що ти сказав? — вже допетравши, що щось таки сталося не за планом, поцікавився Кім.

— Що збирався замість обручки набити тричі її імʼя на пальці. Просто не встиг, — пробухтів.

— Взагалі супер, командире! Шикарно! — Серб аж підскочив, ляснувши мене по плечу. 

 Та й Кім розсміявся із захопленням.

— Оце ти чудово придумав відмазку…

— Вона тепер теж хоче, — рикнув натомість я, обриваючи їх радість.

 На мить стало тихо. Нарешті. А потім друзі так на мене уставилися…

— Що хоче? — перепитав Кім, точно не зрозумівши.

— Набити моє імʼя на пальці. Щоб більше не “губити” обручку, — показав я пальцями лапки в повітрі.

 Бо ми ж з ними, трясця, знали, що не було ніякої каблучки!

— І зробити вона це хоче прям сьогодні, — додав я… 

 Направду, не до кінця сам розуміючи: я захоплююся цією можливістю чи таки розумію, що порушую її право, поки Арі нічого не памʼятає?

 Серб заржав. От прям не сказати ніяк інакше.

 Він тупо розреготався на весь коридор. Та й Кім недалеко від друга пішов.

        Що ж буде далі?! ;-)

Спойлер:

— Тобі те саме зробимо, тільки шрифт раджу цей, — майстер кидає уважний погляд на мою руку та на те, як я досі тримаю пальці Арі.

 Криво посміхаюся й киваю, і не думаючи сперечатися. 

 Найперша думка — “це ж назавжди”. Друге усвідомлення: “тим краще”. Бо таким чином закарбовую в собі факт, що вона тепер під моїм повним захистом. І не лише під охороною, а радше пов’язана зі мною… І хоч цей символічний крок навряд стане перепоною для її вітчима — для мене це як насічки на кістках, на моїх ребрах. Моя… для захисту, для леління.

 Так що, чорт забирай, хай Міхно тільки спробує тепер підійти до моєї дружини!

 Хвилин за кільканадцять замість безіменної фаланги на моєму пальці з’являється витончене “Аріана” тричі по колу. 

 ЧИТАЄМО РАЗОМ ДАЛІ!

 Запрошую доєднуватися до моїх соцмереж, де я  доступна для спілкування постійно: там є веселі відео про вайб моїх романів!

Там завжди багато новин, обговорень, особистих появ автора та цікавинок й анонсів!❤️❤️❤️

Мій Телеграм          Мій Інстаграм         Мій Фейсбук      Мій Тік-ток