Стівен Кінг якось сказав. "Оповідання - це як швидкий поцілунок в темряві від незнайомця. Це, звісно, не те саме, що любовний зв'язок чи шлюб, але поцілунки можуть бути солодкими, і їхня привабливість - у самій їхній короткості".

Дідо Кінг знає, про що говорить. Він також пише, що писати оповідання набагато важче, бо, з одного боку, час на їхнє написання скорочується, а з іншого - є постійна спокуса розширити їх. І це таки правда...

Не скажу, що часто пишу оповідання. Лаконічність - сестра не мого таланту. Але часом буває натхнення і бажання написати якусь коротеньку історію, щось невеличке, легеньке. Щось, що почнеться і закінчиться тут і зараз.

Тут і зараз я вчуся писати детективи. То чому б не закріпити результат регулярними вправами?

Так подумала я, написала перше оповідання для збірки детективних історій, замовила обкладинку в неймовірної Ангеліни Александренко, і виклала перший розділ-оповідання збірки "Загадкові історії".

Ласкаво прошу до читання!

P.S. Навіть якщо я якимось дивом стану авторкою з тисячею регулярних чітачів - щбірка лишиться безкоштовною. Додавайте в бібліотеки, хто знає, що я там ще вигадаю...

P.P.S. До речі! А чому б не написати наступне оповідання "за замовленням"? Ви мені три ключових слова і жанр - я вам детективну історію? Що скажете?