Слава Україні! Героям Слава!
Приємно повертатись сюди з гарними новинами, а сьогодні - це справді так! По-перше, період неписання підійшов до кінця, а отже - у стрічці з'являтимусь частіше. Про нечитуна знаємо всі, з неписуном - познайомилась особисто :)
По-друге, один харизматичний та безжальний чоловік назавжди викрав моє читацьке серце і посів VIP-місце серед усіх персонажів авторки. Це відбулося більше двох років тому, проте перечитувала я цю спокусу більше семи разів. Гарні книги завжди залишають слід. Це саме та причина, що спонукає мене у недільний вечір писати цей лонгрід.
Холодний погляд, проте затишні обійми. Колючі слова, проте палкі вибачення. Байдужий вигляд, проте щира турбота.
Потреба.
Повага.
Вчинки.
Ці три поняття - моя ідеальна формула стосунків. База. Фундамент. І саме це я знайшла у Деміана. Хоч Олівія би ідеальними ці стосунки точно не назвала. Принаймні не одразу.
Чому мова про навіяні страхи? Бо це актуально, на жаль. Недостатньо красива, недостатньо успішна, недостатньо професійна, недостатньо щира, недостатньо весела, недостатньо драматична і все інше теж НЕДО... Усі ми переживаємо ці відчуття, хоч і кардинально різні. Не оминула ця доля й Містера Смоука та Міс Вілсон. Але справжні почуття мають силу зцілення від болючих ударів долі. Бо це все - лише урок минулого, який ми заборгували майбутньому.
Якщо здерти з Деміана усі "червоні прапорці", за якими ховається він справжній - то закохатися у нього так просто. Я часто розповідала авторці про свою любов, тому нижче прикріплю "найсвіжіший" фрагмент:
Люблю цю частину за те, що закохує в Деміана Смоука. За те, що навіть заперечуючи - він так сильно потребує Олівію. За те, що піклується про неї всупереч усьому. За те, що відштовхуючи щоразу розбиває мені серце. За те, що ти вчиш мене щоразу - кохання може завдавати болю, але це його природа. Бо кохання без болю неповноцінне, як і щастя без горя. Як після темної ночі настає світанок, так і переливається всіма барвами сила любові у твоїх книгах. Не знаю, чи можна більше описати як я люблю твого засранця... Але щиро тобі за нього вдячна! Дякую тобі за ці книги! Люблю!
Бо не хочу, щоб ця історія закінчувалась! Бо ти чіпляєш за душу щирістю кохання та фатальною невідворотністю долі цих двох моїх улюбленців. Зазвичай, мені подобаються твої чоловіки - мій маленький великий фетиш))) Але Олівія заповзла у моє серденько і не виходить звідти. Розумію Деміана, вона підкорює своєю щирістю, мудрістю та неймовірною силою, якою володіють тільки жінки. Про Деміана навіть не варто щось додавати - твій VIP чоловік для мого серця! Стільки цитат для себе виділила - які знову і знову підкорюють мене у Містера Смоука... Зроблю щось смачне - дам знати;) Щиро люблю і дякую за них!!! Обіймаю!
Насправді я можу годинами розмовляти про пару Деміана й Олівії, та іноді так хочеться залишити їх лише для себе! І я знаю, що так і буде - адже я пам'ятаю обіцянки, моя люба, і під ялинку чекаю на свій подарунок!
Для читачів, не ознайомлених з попередниками чи наступниками мого улюбленого поганця, я виділю основні напрямки книги:
#бос_і_підлегла
#взаємна_пристрасть
#страхи_минулого
#проблема_батьків_та_дітей
#помилки_та_примирення
#зваблення
#справжні_почуття
#повага
#потреба
#вчинки
Завершити б хотілося фразами Деміана, які найкраще демонструють ЯК і ЧОМУ саме він герой цього блогу. Адже ця книга мій найбільший тригер та найсолодші ліки.
"Ти що плачеш? Не смій плакати через мене. Я не достойний того, щоб ти плакала через мене."
"Ніколи більше не тікай. І завжди бери слухавку."
"Спочатку розмова. Завжди. Питаєш - я відповідаю."
Є ще моя улюблена сцена - завжди так рекомендую миритись після гучних сварок. Інструкцію шукайте тут.
З любов'ю,
Ваша Kate Mag!
5 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиНеймовірно гарно написано..... Ооооо так ці двоє неймовірні.....стільки всього, стільки вражень від читання....і так вони запали в серце.... Це ж Деміан....неймовірно гарна історія
Марина Гедзур, 100%
Після таких слів дійсно хочеться дізнатися більше про цих героїв. З'явилася спокуса до читання!
Нінчик, Я впевнена, що Деміан покорить ще не одне серце! А Олівія стане натхненням! Дякую ❤️
Таааак, Деміан красунчик, зумів достукатись до ,,недо,, Олівії. Але ж на то він і чоловік...
Наталья Петровна, Це справді важливо, щоб чоловік заслужив довіру партнерки та зумів її виправдати. Деміан зміг, хоч і статус засранця (я його називаю трохи "миліше", проте сумніваюсь чи пропустить цензура))) він однозначно заслужив на початку. Його навики примирення точно заслуговують на наслідування. Дякую, що не оминули Деміана та блог❤️
Слава Україні! Героям Слава!
Привіт, моя хороша!!! Ваууууууу!!!! Моя люба, я в шоці!!! Нереально-приємному-дахзносному шоці!!! Прям в саме серденько!!! Як побачила блог з ім'ям Деміана Смоука - відчула таке тепло та підтримку, що словами не передати!!! Розчулила, зворушила та ще раз запевнила, що ця історія кохання дарує щось особливе!!! ДЯКУЮ!
Коли ти пишеш про Деміана та Олівію, - це ніби ти кладеш частинку душі на папір, ось так я це відчуваю. Мені приємно знати, що ти запрошуєш, заохочуєш читати цю історію, сподіваючись, що хтось побачить, відчує, зрозуміє її як ти і я. Коли книга не просто має свого читача, а залишає слід у його серці - це зачіпає до глибини, це найцінніше, що можна отримати автор. Я кожного разу запевняють завдяки тобі, що Деміан заслуговує щоб його наслідували (це я про нового героя)))
Анна Харламова, Люблю! Цілую! Обіймаю! І дякую за них та за твої слова❤️❤️❤️
Катю, цей блог навіює нестримне бажання - бажання познайомитись з цими персонажами)
Дякую, що розповідаєш про те, що залишає слід у твоєму серці!
Софія Чайка, ❤️❤️❤️
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати