Деміан Смоук. Про навіяні страхи

Слава Україні! Героям Слава!

Приємно повертатись сюди з гарними новинами, а сьогодні - це справді так! По-перше, період неписання підійшов до кінця, а отже - у стрічці з'являтимусь частіше. Про нечитуна знаємо всі, з неписуном - познайомилась особисто :)

По-друге, один харизматичний та безжальний чоловік назавжди викрав моє читацьке серце і посів VIP-місце серед усіх персонажів авторки. Це відбулося більше двох років тому, проте перечитувала я цю спокусу більше семи разів. Гарні книги завжди залишають слід. Це саме та причина, що спонукає мене у недільний вечір писати цей лонгрід.

Холодний погляд, проте затишні обійми. Колючі слова, проте палкі вибачення. Байдужий вигляд, проте щира турбота. 

Потреба.

Повага.

Вчинки.

Ці три поняття - моя ідеальна формула стосунків. База. Фундамент. І саме це я знайшла у Деміана. Хоч Олівія би ідеальними ці стосунки точно не назвала. Принаймні не одразу.

Чому мова про навіяні страхи? Бо це актуально, на жаль. Недостатньо красива, недостатньо успішна, недостатньо професійна, недостатньо щира, недостатньо весела, недостатньо драматична і все інше теж НЕДО... Усі ми переживаємо ці відчуття, хоч і кардинально різні. Не оминула ця доля й Містера Смоука та Міс Вілсон. Але справжні почуття мають силу зцілення від болючих ударів долі. Бо це все - лише урок минулого, який ми заборгували майбутньому.

Якщо здерти з Деміана усі "червоні прапорці", за якими ховається він справжній - то закохатися у нього так просто. Я часто розповідала авторці про свою любов, тому нижче прикріплю "найсвіжіший" фрагмент:

Насправді я можу годинами розмовляти про пару Деміана й Олівії, та іноді так хочеться залишити їх лише для себе! І я знаю, що так і буде - адже я пам'ятаю обіцянки, моя люба, і під ялинку чекаю на свій подарунок!

Для читачів, не ознайомлених з попередниками чи наступниками мого улюбленого поганця, я виділю основні напрямки книги:

#бос_і_підлегла

#взаємна_пристрасть

#страхи_минулого

#проблема_батьків_та_дітей

#помилки_та_примирення

#зваблення

#справжні_почуття

#повага

#потреба

#вчинки

Завершити б хотілося фразами Деміана, які найкраще демонструють ЯК і ЧОМУ саме він герой цього блогу. Адже ця книга мій найбільший тригер та найсолодші ліки.

"Ти що плачеш? Не смій плакати через мене. Я не достойний того, щоб ти плакала через мене."

"Ніколи більше не тікай. І завжди бери слухавку."

"Спочатку розмова. Завжди. Питаєш - я відповідаю."

Є ще моя улюблена сцена - завжди так рекомендую миритись після гучних сварок. Інструкцію шукайте тут.

З любов'ю,

Ваша Kate Mag!