Я продовжую публікацію книги про пригоди чотирьох науковців із Землі на планеті Трапіст.

Ось фрагмет із розділу :

Ганс зробив крок вперед, піднявши руки в невинному жесті, і промовив, зберігаючи холодний вираз обличчя:

— Ви так прагнете нашої співпраці, а ми — лише беззахисні чужоземці. Чому б не домовитися? Відпустіть Амелі, і, можливо, ми згадаємо кілька деталей про місцезнаходження містера Парітея.

На обличчі чоловіка в чорному з’явилася хитра усмішка, але він миттєво її придушив, відводячи погляд. Його очі звузилися.

— Ви не розумієте, в якій ситуації опинилися, — холодно відповів він. — Тут не ви ставите умови.

Михайло відчув, як зростає його тривога, але намагався придушити її. Тим часом Ганс, який уважно вивчав обличчя чоловіка, швидко проаналізував ситуацію. Він збагнув, що якби орден знав про місце перебування їхнього члена то їх тьох прикінчили б просто прямісянько тут. 

- Бачу ви не бажаєте подоброму. Грузіть їх до буса. Поговоримо з ними на іншій мові. - кивнув головний серез присутнх членів ордеру. Ті одразу схопили Михайла та Джона під руки і поволкли до авто. Ганс підняв руки вгору і промовив до двох: - Не потрібно насилля я сам сяду до вашого трансферу. По цих словах не пручаючись він підійшов до чорного буса. Влазячи всередину він обережно і швидко дістав з нагрудної кишені невелику скляну ампулу з якоюсь речовиною.

За кілька секунд двецята авто клацнули і поринуло над землею перевозячи землян "на гостини" до ордену.

Прочитати що було далі можна за посиланням https://booknet.ua/book/tamnicya-trapsta-b427243