А якими персонажів бачите ви?

Нещодавно моя подруга сказала мені, що ненавидить Армана з Доброї гри. І вона взагалі б воліла добряче йому врізати. Чесно кажучи, я була приємно здивовано, бо я саме таким його і задумувала (самій часами хочеться йому натовкти). Тож сьогодні хотіла би поділитися своїм баченням деяких персонажів і порівняти з уявленнями читачів. Отже, почнемо.

Мейлін Марс.

Має 18 років. На початку історії закінчує школу (особливості тамтешньої освіти) і готується до вступу. За своєю натурою дуже наївна, через що легко підпадає під чари Армана. Хоча якщо її розізлити, то ховайся.

Поки інші члени банди очікували на результат, Мейлін повернулася із відром води та розлила рідину на й без того слизький ламінат. Трошки подумала і попрямувала до батьківської спальні – розлила у дверному проході трохи олії для гоління, котру вона перед цим у великій кількості додала до відра. Далі вона відчинила дверцяти шафи у коридорі. Сумка матері стояла на самому видному місці. Марс видихнула і запустила у неї руку. Дівчина завжди негативно відносилася до копирсання у чужих речах, але наразі це було питання життя і смерті. Рука намацала невеличкий балончик із паралітичним газом. Його вміст, трапляючи на шкіру, дуже швидко всотувався й призводив до тимчасового паралізування тіла. В голові чомусь майнула думка, що матері слід бути трошки обачніше із такими речами. В цей момент хтось посмикав ручку дверей. Мейлін миттєво кинулась на позицію, ледве не послизнувшись на своїй пастці. Сховавшись за аркою, дівчина приготувалась.

Арман Грін.

Армана я бачу, як самозакоханого великого хлопчика. Він дуже любить бути в усьому першим, обожнює ризик. У відносинах Арман трохи "психологічно відсутній", часами навіть я не розумію, що Мейлін у ньому знайшла.

- Виглядаєш роздратованим, - раптом мовив Кір, коли вони подолали перше коло. Грін впевнено тримав перше місце. Сам Алексіс їхав третім, – щось сталося?

Арман явно проігнорував питання, захоплено кермуючи. Кір затиснув кнопку «нітро» і прискорився з легкістю обганяючи другого та наближаючися до Гріна. Останній скористався з того ж прийому і збільшив дистанцію.

- Щось не пам’ятаю, щоб ти взагалі колись злився мовчки, - знову озвався Кір.

- Тобі твоя дівчина дає? – замість відповіді запитав Арман, продовжуючи кермування.

- Ну, взагалі-то я вважаю, що було б не надто добре по відношенню до неї ділитися такою інформацією.

- Отже, дає, - Грін роздратовано затиснув кілька кнопок, виконуючи доволі складний маневр, - прикольно тобі. А я от сиджу, намагаюся трохи охолонути. До речі, а як ти її вмовив?

- Армане?

- Чого? Такою інформацією теж не надто добре ділитися?

- А тобі не соромно?

- Пф-ф, - Арман натиснув на паузу і розвернувся обличчям до Кіра, - за що?

- За те, що ти збираєшся тиснути на Мейлін.

- Я хочу, щоб вона якось зрозуміла, що для мене це, якби, важливо. Хіба це тиск?

- Ти ж не забув, що Мейлін – не Рейген? І в неї цілком можуть бути трохи інші погляди. Тим паче, впевнений, ти у неї перший.

Грін видихнув і затиснув губи.

- Ну? – Кір із запитанням подивився на друга.

Кір Алексіс.

Для мене Кір такий собі класичний "старший брат". Він постійно носиться із Мейлін, незважаючи на наявність власної дівчини (добре, що вони із Мейлін подруги - так?). Також хлопцеві постійно доводиться викручуватися, приховуючи не тільки свої, а й чужі секрети від друзів, а також урівноважувати складні ситуації. Такий собі, медіатор.

Марс перевела погляд на свого хлопця. В її очах застигло німе питання. Але схоже, що Арман і не збирався на нього відповідати. Він лише поблажливо зиркнув на дівчину, після чого плюхнувся у крісло. Хілтон майже миттєво присіла на бильця, спершися на плечі Гріна.

Мейлін відчула, як сльози підступають до очей. Вона все ще не була в змозі вимовити ані слова. Дівчина просто повільно підвелася з канапи, після чого просто таки рвонула у бік виходу.

- Я за нею, - коротко мовив Кір і побіг слідом.

Наздогнати Марс у нього вийшло вже на виході з двору. Та вже не бігла, а просто пленталася, опустив голову вниз.

- Стій, - Алексіс вийшов просто перед дівчиною. Та зупинилася, - це…

- Не треба, - Мейлін виставила руку перед собою, - я не хочу чути жодного пояснення.

- Окей. Давай я просто тебе підвезу додому, добре?

- Угу, - Марс змахнула сльози рукавом і слабо усміхнулася. Кір стиснув зуби. І як вони змогли це допустити?

Ерн Хардман.

З самого початку всі описують Ерна, як садиста, котрий абсолютно не вміє спілкуватися з дівчатами. І під час перших зустрічей із Мейлін хлопець начебто і виправдовує це звання. Аж поки його мотиви не стають трохи більш прозорими. 

Я бачу Ерна, як досить спокійного і зрівноваженого хлопця. Але коли справа доходить до суперництва, або безпеки дорогих йому людей - його наче підміняють. Також у Ерна є слабкість - його молодша сестра Майла, для якої не діє жодне озвучене ним правило. Якось так =)

Ерн дістався університету дуже швидко. Він забіг всередину корпусу й майже одразу зіштовхнувся із Майлою.

- Майла? Ти в порядку? – схвильовано запитав хлопець.

- Так, але, здається, вони схопили Мейлін. Вона врятувала мене від них і не змогла втекти сама.

- Де ти її бачила востаннє?

- В лабораторному секторі.

- Сідай до моєї автівки, - Ерн протягнув сестрі ключі, - замкни двері і чекай на мене всередині. Я швидко.

З цими словами Хардман побіг у бік вказаного сектору. Опинившись на місці він зупинився, роздивляючися по боках. І де її шукати? Ерн витягнув свій телефон і вибрав останній номер. Незабаром десь поруч почала лунати мелодія. Хардман одразу ж кинувся на звук.

Хлопець тихо увійшов до кімнати й одразу ж побачив Блейка і Хідда, котрі затиснули Мейлін біля стіни й пробували її лапати. Ерн навіть подумати не встиг, як вже відтягував першого Райсона від дівчини. Хідд розвернувся і побачив його. В очах другого Райсона читалося явне здивування.

- Що тобі було не ясно минулого разу, Хідде? – запитав Хардман.

- Знову ти? – посміхнувся Хідд, - твоїй сестричці вдалося втекти, Ерне.

- Я в курсі.

- Ти що, думаєш, що тобі вдасться її від нас забрати? – єхидно запитав Блейк, підводячись з підлоги. Його брат відпустив Мейлін й попрямував у бік Хардмана. Останній встав у бойову стійку.

Ерн спритно заблокував перший удар й із силою врізав Хідду. Хлопцем керувала лють. Брати Райсони перегрупувалися й спробували атакувати Хардмана з двох боків. Зав’язалася неслаба бійка. Мейлін, тим часом, сповзла по стіні й із жахом спостерігала за подіями.

Майла Хардман.

Майлу я бачу, як доволі відкриту й добродушну дівчинку. Її не цікавлять справи Кіра, хоча з самого початку зрозуміло, що той займається чимось не надто законним. Майла дуже любить свого брата (хоча напевно не так сильно, як він її, але то лірика) і ніколи не стримується, щоб довести критикам, який її Ерн насправді чудовий. В принципі, у цієї парочки ідилія.

Майла відчинила двері. На порозі стояв Ерн. Дівчина мовчки пропустила його всередину. Якась незручність висіла в повітрі.

- Ти сердишся? — тихо запитала сестра, старанно уникаючи зорового контакту, - я думала, ти взагалі не прийдеш.

- Я не можу сказати, що мені це подобається. Але я не маю права на тебе сердитися, бо це твій вибір. Хоча я шокований.

- Я не знала, що Кір з команди Аллана. Не питала ніколи. Знала, що він точно належить до якоїсь банди, але не хотіла заглиблюватися у це.

- Майло, - Ерн реготнув, - гадаєш, в Ніорімі багато банд окрім нас і Аллана?

- Є ж якісь менші?

- Може й є. Але я про них не чув.

- Ну, я не знаю, як у вас тут все влаштовано. Й досі не хочу знати.

- Гадаєш, що в тебе все ж таки вийде залишатися осторонь?

- Дуже на це сподіваюся. До речі, а чого сам прийшов? Не додумався запросити Мейлін? — Майла усміхнулася, уважно вдивляючися в обличчя брата.

- Додумався, - скопіював її інтонацію Ерн, - але вона не захотіла.

- Отже, погано запросив. Недостатньо постарався.

- Майло, ми не її кращі друзі, щоб проводити із нами увесь час. Гадаю, що для Мейлін це запрошення виявилося не надто комфортним.

- Ну, думай. А я буду діяти.

- Цікаво, як?

- А я тобі не скажу. Бє-бє-бє.

- Як мала дитина, чесне слово.

Щось якийсь дуже довгий пост вийшов. Це для мене цілком новий досвід, навіть трохи хвилююся. Чекаю на ваші коментарі)