Привіт, мої любі! Життєвий шлях складний і непередбачуваний, подекуди скроплений сльозами, вкритий тернами чи долинами. Та навіть після найдовшої горобиної ночі все одно приходить світанок... Тож, зібравши себе по частинках, я знову повертаюся до творчості, яка вселяє віру в майбутнє. Весь цей час серце плекало надію, що мої дрібні проби пера все ж таки засіяли зернята чеснот у душах бодай кількох людей. У моїй голові з'являлися нові ідеї, які я спробую залишити на електронному папері найближчим часом. Дякую всім, хто навіть мимоволі торкнувся моїх оповідань!

P.S. А зовсім скоро чекайте ще одну частину "Вірна чи Вільна", яка не залишить серця байдужими. Чи зможе дівчина відпустити минуле та знайти щастя, перебуваючи на свята далеко від лінії фронту?