https://booknet.ua/reader/iogo-nzhna-kshechka-b433623?c=4701340&p=1

Ти вчасно. Вечеря готова.

Я здивовано підняв брови.

— Ти приготувала?

— Хотіла подякувати за все, що ти для мене зробив, — сказала вона, трохи зніяковівши.

Я підійшов ближче і поглянув на стіл — паста з куркою та вершковим соусом, ароматна й апетитна. Виглядало чудово.

— Це несподівано. І дуже приємно, — сказав я щиро. — Давай куштувати.

Ми сіли за стіл, і я зробив перший ковток. Смак був відмінний.

— Дуже смачно, — похвалив я, і вона ледь помітно розслабилася.

Кілька хвилин ми їли мовчки, насолоджуючись стравою. Потім Настя відклала виделку і подивилася на мене серйозним поглядом.

— Я подумала над твоєю пропозицією, — почала вона. — І якщо вона ще в силі… я згодна працювати у тебе.

Я поставив келих і уважно глянув на неї.

— Це хороше рішення, — сказав я, — і я радий його чути.

Настя кивнула, а на її обличчі з’явилася тінь полегшення.

— Тоді завтра можемо поговорити про деталі, — додав я.

— Домовились, — усміхнулася вона.

Я не знав, що саме привело її до цього рішення, але бачив, що вона впевнена.

Коли ми закінчили вечерю, замість того, щоб піти, я підвівся й узяв тарілки.

— Давай я допоможу, — сказав я, перш ніж Настя встигла заперечити.

Вона здивовано глянула на мене, але кивнула.

Ми стояли біля раковини — я подавав тарілки, вона їх мила. Кухня була тихою, тільки дзвін посуду й звук води порушували спокій.

У якийсь момент наші руки випадково торкнулися. Ледь відчутне дотик шкіри до шкіри.

Я не відсмикнув руку, але й не зробив нічого зайвого. Настя завмерла на мить, але потім продовжила мити тарілку, ніби нічого не сталося.

Я відчув, як у мені прокидається якесь дивне тепло. Нічого неочікуваного, але й водночас щось нове.