Наш герой такого не очікував)))

Привіт, бусинки! ❤️

Здається, комусь дуже пощастило… поки що))) і план розвивається. Однак… до чого це призведе зрештою?

Сьогодні на нього впало непросто випробування. Та й Назар втомлений, йому точно зараз важче і собі опиратися, і все в голові тримати ;-)

Читаєте роман —  “Пастка довіри” ? :-)

Я не одразу реагую. Киваю. Контролюю дихання. Контролюю поставу. Контролюю обличчя. Курво!

 Я це вже й сам допетрав, позаяк Арі не зуміла відповісти ні на одне його запитання. Але почуте ніби запізніло пробиває стіну між мною і реальністю.

Не пам’ятає.

В горлі пересихає. Я не одразу можу вдихнути.

— Дивно те, що при цьому вона явно впізнає і потребує тебе. Але нічого про себе не може згадати, — Марк розтер обличчя жестом, який чудово видає його втому. — Вочевидь, ти дуже сильний якір для її підсвідомого.

Якби він зараз вдарив мене в обличчя, я б, мабуть, менше відчув ошелешення.

 Впізнає мене?.. Але не пам’ятає нічого й нікого іншого…

 Як це взагалі можливо?

        Що ж буде далі?! Трохи змусимо нашого героя покрутитися, як вуж?.. ;-)

Спойлер:

 — Назе… Де моя обручка?.. Ти не знаєш?

Він завмирає та повільно опускає долоні від обличчя. Його очі переходять на мої руки та так дивляться… Так… я не можу зрозуміти, що бачу в цьому важкому погляді. Але відчуваю, як погляд зупиняється на подряпаних пальцях правої, які видно з повʼязки.

Я проковтую грудку, що застрягла в горлі. Чомусь стає перед ним соромно.

— Мене медсестра запитала, а я… не пам'ятаю ж. Назаре… я загубила обручку?.. — перепитую, бо як інакше пояснити?

 Він кліпає кілька разів, ніби намагається зрозуміти, про що я, а потім швидко киває:

— Так… напевно, в аварії. Мені й на думку не спадало перевіряти. Тебе витягав. Але… Ми ще спробуємо пошукати, шпичка.

 В його голосі є щось таке… ледь вловне. Немов… легка тінь вагання? Але я не встигаю це зафіксувати.

— А твоя де? — питаю я, бо за це й зачепилася кілька хвилин тому.

 Назар завмирає на долю секунди. Переводить погляд на свою руку, а потім… так легко, безтурботно підіймає долоню й показує оголений палець. Ще й розпливається у широкій усмішці.

— Я ж хотів набити татуювання замість обручки. З твоїм ім’ям тричі по колу, — каже він легко та просто, ніби це очевидно. — Ти забула просто зараз…

 ЧИТАЄМО РАЗОМ ДАЛІ!

 Запрошую доєднуватися до моїх соцмереж, де я  доступна для спілкування постійно: там є веселі відео про вайб моїх романів!

Там завжди багато новин, обговорень, особистих появ автора та цікавинок й анонсів!❤️❤️❤️

Мій Телеграм          Мій Інстаграм         Мій Фейсбук      Мій Тік-ток