Шановні читачі сьогодні у романі "Квіти для Люсі"  відбувається дещо цікаве. Люся вдалася до змін. Ось невеличкий уривочок:

— Люся, це не просто зміна гардероба, — казав він, коли ми виходили з дому. — Це новий етап. Тобі потрібно виглядати так, ніби ти готова підкорити світ. 

   Киваю, хоча в глибині душі знаю, що мій стиль завжди був простим і непримітним. Сьогодні я обрала блідо-рожеву в'язану кофту і джинси, які завжди мене рятують, бо це єдина нова річ у моєму гардеробі. Але тепер, коли Антон поруч, я відчуваю, що мені потрібно більше одягу. Коли ми ступили на поріг магазину, моє серце б'ється швидше. Я ніколи не любила шопінг, але сьогодні це щось інше. Озираюся навкруги — яскраві вітрини, манекени в модних нарядах, від яких у мене перехоплює подих. 

— Готова? — запитав Антон, його голос звучить впевнено, і я бачу, що він вірить у мене більше, ніж я сама. 

— Так, — відповідаю, намагаючись бути більш рішучою, ніж є насправді. Перший відділ, до якого ми йдемо, наповнений сукнями. Я завмираю, спостерігаючи, як Антон перебирає тканини, його пальці легенько ковзають по яскравих кольорах. Він зупиняється біля однієї з суконь, червоної, з глибоким вирізом. 

— Це тобі підійде! — запевняє він, дивлячись на мене з захопленням. Сміюся, але водночас відчуваю, як щось всередині мене починає змінюватися. Беру сукню до рук, чую як легка тканина торкається моєї шкіри. 

Широ запрошую до прочитання книги.