Запрошую у нову історію!

Шановні читачі!

Я почала викладати свою нову історію "Вибір Смарагдової дракониці". Сподіваюся, вона вам сподобається.

АНОТАЦІЯ:

Принцеса Ізабель не в захваті від нав’язаного батьками нареченого. Адже король Срібних драконів Данір Адрамейн – каліка з паралізованими ногами, у якому навіть драконяча кров не бажає пробуджуватися.
Тож єдиним виходом для себе вона вважає втечу з тим, кого обрала сама і кого кохає.
Хто ж знав, що драконяча кров в Даніра таки прокинеться. Він зможе стати на ноги, а найголовніше – виявиться її парою!

ПРИМІТКА: події відбуваються у тому ж фентезі-світі, що й «Обраниця Золотого дракона», через двадцять років. Головний герой книги – один з синів Адали та Кірмунда. Але це самостійна історія і може читатися окремо.

У книзі на вас чекає: 

- дракони;

- від ненависті до кохання;

- владний герой (хоча і не на початку історії);

- емоційна та сильна героїня;

- справжня пара;

- складні стосунки;

- дуже відверто.

ОДНОТОМНИК

УРИВОК З КНИГИ:

Король Брісар встав навпроти, упер руки в боки і грізно навис наді мною, від чого я мимоволі втягнула голову в плечі.

– Ти хоч розумієш, як неналежно поводилася під час балу?! І як соромила нашу сім’ю?!

– Чим соромила?! – не побажала цього разу змовчати я. – Я просто веселилася, як зазвичай це і роблять на балах.

– По-моєму, ти не зрозуміла, що для тебе подібні веселощі вже в минулому! – похмуро заявив батько. – Скоро ти вийдеш заміж! А для майбутньої королеви така поведінка неприпустима. Фліртувати у всіх на очах з легковажними молодиками, навіть зажиматися з ними! І все це на очах у власного нареченого! Та ми з твоєю матір’ю мало з сорому не згоріли! Замість того щоб приділяти увагу королю Даніру та його родині, ти поводилася як пустоголова кокетка, позбавлена мізків, яка забула про всілякі правила пристойності.

– Насмілюся зауважити, що сама я не горю бажанням виходити заміж так скоро! А особливо за цього хлопця!

Батько, здавалося, збільшився в розмірах, ще більш загрозливо нависнувши наді мною. Помітивши, що його зіниці стали вертикальними, я з жахом зрозуміла, що він насправді розлючений. Ніколи ще мені не доводилося спілкуватися з ним таким!

По спині пробіг липкий холодок. Коштувало чималих зусиль не зіщулитися в кріслі, а продовжувати сидіти з розправленою спиною. Але мої пальці, що нервово стискали тканину халата, помітно тремтіли.

– Я твій батько! І тому сам буду вирішувати, коли і за кого тобі виходити заміж! – рявкнув він так, що вікна задеренчали. – І це не обговорюється! Особливо після того, як ми з батьками Даніра про все остаточно домовилися, і заручини були оголошені офіційно. Хочеш осоромити родину, відмовляючись поводитися так, як личить слухняній доньці? Як личить принцесі? У такому разі я особисто скручу тобі шию, ніж потерплю таке надалі! Ти мене зрозуміла?! – у голосі батька почулося гарчання, що змусили мене знову втягнути голову в плечі.

Я зрозуміла, що зараз він доведений до такого стану, що і справді виконає погрозу, якщо я спробую опиратися чи грубити.

– Я все зрозуміла, батьку... – насилу вичавила я, відчуваючи, як усередині все крижаніє від тваринного жаху, що охопив все моє єство.

Все ж таки бачити дракона, майже доведеного до мимовільної трансформації, видовище справді моторошне!

– А якщо зрозуміла, то надалі виконуй те, що я тобі наказую! – гаркнув він, наблизивши обличчя впритул до мого. Так, що стали видні частково висунуті ікла. – З цього дня вважай себе прив’язаною до короля Даніра! Ти будеш люб’язна і ввічлива з ним! Будеш постійно поруч! Будеш робити все, щоб скрасити його дозвілля! І якщо я тільки помічу, що він тобою незадоволений, нарікай на себе! Ті два роки, що ти проведеш тут до повноліття, здадуться тобі пеклом. І я не жартую! Доведеться згадати про те, як раніше виховували норовливих дочок. Не думаю, що тобі сподобаються різки чи сидіння під замком на хлібі та воді. Ти все зрозуміла?! – знову повторив він, і я глухо сказала:

– Так, батьку.

– Не чую! – крикнув він.

– Так, батьку! – вигукнула вже голосніше, здригнувшись усім тілом.

Ніколи ще він не поводився зі мною так! І це лякало до напівнепритомного стану. Бачити зазвичай доброго та поблажливого батька справжнім чудовиськом, що може насправді покарати фізично!

– Сподіваюся, це дійсно так, – процідив король і, нарешті, перестав нависати наді мною. Кинувши наостанок грізний погляд, залишив мої покої.

Тільки тоді я дозволила здерев’янілому тілу відхилитися на спинку крісла. Втиснувшись у неї, підтягнула коліна до грудей і вткнулася в них обличчям. Нарешті, дозволила жахливому нервовому напруженню вирватися назовні разом зі сльозами.

Плакала я довго і надривно, відчуваючи сильну образу і несправедливість того, що зі мною відбувається. А ще всередині здіймалася справжнісінька ненависть до того, кого я вважала винуватцем усього цього. Короля Даніра.

Напевно, під час балу він висловив батькові невдоволення моєю поведінкою, що і стало причиною цієї розмови. Хоче, щоб я стрибала перед ним на задніх лапках, як кімнатний песик, і розважала його як тільки можливо?! У-у, ненавиджу! І найприкріше, що доведеться це робити, якщо не хочу знову викликати батьківський гнів!

Тепер думка про втечу з Корентіном здавалася дедалі привабливішою. Зупиняло одне. Якщо нас спіймають, батько дійсно може мене вбити! Як же помилялася Мелізанда, вважаючи, що він пробачить такий вчинок і ще обдарує мого обранця титулом!

Тож єдиний вихід для нас з Корентіном – втекти з королівства і влаштуватися десь під чужими іменами. Треба все гарненько обміркувати...

Я поступово заспокоювалася. На зміну страхам й образі в душі оселилися холодна злість і протест. Мабуть, вони навіть більше, ніж симпатія до Корентіна, штовхали мене на втечу. Хотілося довести всім навколишнім, що я не безвольна лялька, яка покірно зносить будь-які приниження. І що ніхто, крім мене самої, не має права розпоряджатися моїм життям!

ПРИЄМНОГО ЧИТАННЯ!