Її світ — це елегантність і магія. Його — дракони і небезпека. Що станеться, коли вони перетнуться?

Студентка за обміном: Із Фей у Дракони

Фрея Валькір завжди вважала себе незамінною студенткою Академії Золотих Фей – поки її не кинули у вир непередбачуваних подій. Викликана до кабінету директора Флаймайра, вона очікувала нові можливості, але отримала завдання, яке може коштувати не лише престижу, а й майбутнього її родини. Обмін на золотий грант став для неї викликом: навчання в занедбаній Академії Бронзових Драконів, де кожен крок обіцяє несподіванки.

На шляху до нового навчального закладу Фрею зустрічають не тільки болотисті ліси й неприємний запах, а й небезпечні дракони та язикаті вершники, що кидають виклик її гідності. Після шаленої зустрічі з чорним драконом і зухвалим вершником, який залишив її у калюжі, вона починає сумніватися у своїх силах. Проте кошмари – як передвісники неминучих бід – поступово перетворюються на реальність: в академії трапляються вбивства драконів, зникають студенти, і за кожним кроком чатує небезпека.

Залучена в інтриги та таємниці, Фрея опиняється між двома світами – древньою магією драконів і змовами, які гризуть саму суть навчального закладу. Її зустріч з загадковою сусідкою Морганою, напівкровкою з темним минулим, розкриває ще більше запитань про причини катастроф, що відбуваються. На тлі запеклих словесних баталій із суперником-красунчиком Ескаром, незграбних поцілунків, бурхливих поєдинків під час небезпечної гри Скайтерра і шалених повітряних боїв, Фрея мусить обирати між збереженням власної честі та рятуванням друзів.

Та найстрашніша таємниця ще попереду: зрадник, замішаний у демонічних змовах, може стати головним чинником руйнівної бурі, що охопить Семигір'я. Чи зуміє Фрея вистояти, коли старі і нові вороги стають однією загрозою? І чи зможе вона, прийнявши свою приховану силу, розгадати загадку свого походження та стати кимось іншим, а не просто феєю?

Ескар зупиняється позаду, нахиляється до мого вуха.
— Ти знаєш, що небезпечно стояти так близько до мене?
Моє серце вистукує шалений ритм.
— А ти знаєш, що дратуєш мене більше, ніж будь-хто інший?
— Знаю. — Його голос огортає, мов оксамит. — І тобі це подобається.

— Відпусти мене.
— А якщо не хочу?
— Я жартую не так часто, як ти.
— І все ж, твій найкращий жарт — це те, як ти прикидаєшся, що тобі байдуже.

— Ти на мене дивишся.

— Я дивлюся на свою помилку, — огризаюся.

— О, тоді тобі варто дивитися уважніше, бо, здається, ти готова зробити цю помилку ще раз.

Я намагаюся обійти його, але він перехоплює мою руку, змушуючи зупинитися.

— Я ж казав тобі триматися подалі, — його голос низький, загрозливий.

— Ти багато чого казав, але я не звикла слухатися наказів.

Ескар стискає пальці на моєму зап’ясті, нахиляючись так близько, що між нами залишається тільки гаряче повітря.

— Тоді я зроблю так, щоб ти захотіла їх слухатися.

ЧИТАТИ ЗАРАЗ