Додано

29.01.25 17:50:30

Чи буває, що у вас болять очі або рябить в очах?

Чи буває, що у вас болять очі або стаєте розсіяними? Тренуємо миттєву уважність - одним поглядом знаходимо відмінності між трьома фотоколажами! Готові??? Поїхали! Фотоколаж: княгиня Анна в дитинстві й доросла! Проходимо всі три. Цей перший. Попереду ще два. Не вийшло відразу? Спробуйте ще раз! Що скажете? Немовби хто навів різкість в очах! КЛАС!!!

Фотоколаж: княгиня Анна в дитинстві й доросла №2

Фотоколаж: княгиня Анна в дитинстві й доросла №3

3 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти

Яніна Бех

30.01.2025, 22:45:18

А й справді допомагає! Можливо тому, що дуже красиві дівчата)

Болеслав Боні

30.01.2025, 17:43:45

Звісно ж буває... Тож тренуємо око)

Тетяна Маркова

29.01.2025, 18:28:32

Тепер потрібно зберегти,щоб періодично різкість наводити)))

Марса Чаунік

29.01.2025, 19:00:04

Тетяна Маркова, Зберігайте:))). Приходьте до мене на фейсбук на сторінку та в групу "Мої книги". Буду рада, там цікаво. А "доброго ранку" та " на добраніч" бажає сам Станіслав Маєвський, пам'ятаєте того харизматичного хлопця?❤️❤️❤️

Марса Чаунік

1060

відслідковують

Інші блоги

Герман Харрінгтон

Для тих ,хто потребує конструктивної критики.

Періодично бачу пости про підтримку ,підписки і "добре слово " . Люди потребують "пазітіва " і "хороших емоцій ". Нічого з вищепереліченого запропонувати не можу . Та й не хочу .) Бо схильний більше

Кіра Нолан

Я видалила свою незакінчену книгу "Весна для Віки"

Останнім часом я не могла рухатися далі в написанні цієї історії. Я перечитувала написане й усе чіткіше відчувала: я звернула не туди. Сюжет пішов зовсім іншим шляхом — не тим, який колись жив у моїх фантазіях. Я думала,

Сніжанна Четверт

Допоможіть! Як всталяти ці картинки?

Привіт усім! При написанні роману дуже хочеться виставити візуалізацію героїв і зацікавити подіями. Так би мовити - заінтригувати. Але чи то я відстала від життя і зокрема сайту, чи що? Я абсолютно розгубилась і не можу

Nata Vexley

Кусочок з нового розділу

— А тепер подивись на нас, — продовжив я тихіше, але кожне слово різало. — Ми стоїмо один навпроти одного і вдаємо, що все в порядку. Що ми дорослі, зібрані, розумні люди. Коли насправді… — я гірко усміхнувся. —

Анна Лященко

Дійшло...

— Капец… — приречено видихає Семененко. — Спокійно, Дене. Ми його витягнемо! — втручається Артем. — Реального звинувачення йому не висунуть! Через пару днів все одно відпустять… — Пару днів, Темний!