Біля десятої нарешті клацає замок. Я навіть трохи задрімала, тому здригаюсь від звуку і відразу приймаю сидячу позу. Двері відчиняються і до кімнати заходить чоловік. Як тільки його бачу, розумію, що це саме той, і що з ним не домовишся. Товстий старий багатій з маленькими жадібними очима. Його губи кривляться у задоволеній посмішці, йому явно подобається куплений товар.

Від його неприємного погляду вся стискаюсь.

- Мені сказали, що ти відмовляєшся від їжі, - говорить лагідно, навіть трохи турботливо. - Це не добре. Я не хочу, щоб ти померла з голоду.

- Тоді відпустіть мене, - мій голос захрип після довгого мовчання, а в горлі шкрябає.

- Як ти собі це уявляєш? - підносить брови. Він по-господарськи проходиться кімнатою, не відводячи від мене очей. - Я заплатив за тебе дуже гарну суму і хочу отримати винагороду. А ти досить доросла дівчинка, щоб розуміти, що гроші просто так ніхто не дає. Ти маєш відробити їх.

- Ви не мені заплатили, я їх не брала, - викрикую, не в змозі стримати злість.

- Батько твій їх взяв.

- Він не мій батько. Він мені ніхто.

- Мені байдуже, - тепер він говорить холодно, вся його показова турбота зникає. - Я отримаю своє, а саме твоє молоде тіло. Твою невинність. Мені доповіли, що ти пручалась, та це не проблема. Якщо ти розумна, то підкоришся, і якщо я побачу, що ти справді готова виконувати мої накази, то з часом можеш отримати більше волі. Але все залежить від тебе.

З цим чоловіком важко сперечатись, він звик отримувати бажане. Я розумію, що програю у будь-якому випадку.

- Може ми з вами домовимось? - не втрачаю надії. Підсовуюсь до краю ліжка, дивлюсь благальним поглядом. - Ви мене відпустите, а я відроблю всю суму, яку взяв мій вітчим.

Товстун голосно сміється, закинувши голову і схопившись за живіт. А потім різко затихає і дивиться на мене дуже серйозно. Декілька кроків і він вже поруч, схилений наді мною. Торкається мого підборіддя грубими пальцями, стискає до болю.

- Дівчинко, тобі не вистачить життя, щоб відробити працею все, що взяв твій родич. А от твоє молоде тіло коштує значно дорожче, ніж будь-яка ставка робітника. Навіщо марнувати такий діамант? - ковзає липким поглядом на мої груди. - Краще пустити його в хід. Використати поповній. І гроші мене не хвилюють. Я хочу твою цнотливість і я її візьму. Все вирішено.

https://booknet.ua/reader/polonyanka-u-spadok-b433314?c=4696796&p=1