У мене все просто. Маючись з безсоння, зʼявляється ідея історії, яку записую у кількох фразах. Наступного дня, коли ідея перегоріла, вирішую, чи варта вона бути узагалі. І якщо так, то створюю алгоритм історії у главах. Одним реченням (наприклад, глава 14, ГГ робить то і то). І тоді вже сідаю безпосередньо писати. Перед початком роботи над главою, роблю від 10 до 15 пунктів, теж по одній фразі на пункт, (я б назвав їх реперами) із тим, які події мають бути у цій главі. Тобто, детальній план книги у мене теж створюється паралельно із книгою. Якось так.
Маєте схожі звички, чи пишете навмання?
10 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВ мене все більш менш схоже як у вас.)))
Andrii Noshchenko, Не буду. ))))(≧▽≦)
Просто пишу :)
Ірина Скрипник, Ні, ну так кожен сказати може))
Привіт) Я записую ідеї до книги, що приходять у голову, в один файл. В іншому теж, як і ви, пишу коротенький конспект до майбутнього розділу, дивлюсь, які ідеї пора втілити, які пізніше, а які зовсім мимо. Потім починаю писати, а там уже як героям сподобається - іноді вони вносять свої корективи))
Andrii Noshchenko, :))
Я створюю книгу, як мозаїку, поступово додаючи деталі до вже визначеного початку та кінця. Цей процес залежить від натхнення, я дописую раптові ідеї, які можуть з'явитися будь коли. Навіть під час безсоння, як у вас Андрію, вранці дивлюсь і розумію підходять вони мені чи ні, і надаю їм значення в загальному сюжеті. Вона завжди відкрита для розвитку. Головне не заплутатись. Плану немає.
Світлана Романюк, Ого! Заздрю вашій витримці.
Ото у вас методична робота над твором!
З того, що ви написали, у мене лише серед ночі, чим пізніше, тим ідеї кращі ':-) записати ідею. Ну а потім воно вже якось у процесі наростає) Буває сідаю писати і думаю: так, в оцьому розділі напишу перше, друге і третє. А виходить, що перше розпливлося на цілих два... От просто зараз у мене один вечір розтягнувся щось близько 50 тис, і кінця йому ще немає)))
Але кістяк історії, починаючи писати, та ключові моменти знаю, і намагаюся від них не відходити)))
Тетяна Овчіннікова, Ну, я особисто це за спойлер не вважаю, тож нема за що).
Я теж замислювалася про планування, але поки що частіше слідую за фантазією та настроєм.
А ось з віршами та піснями буває справжня біда. Уві сні іноді приходять такі шедеври! Ти його чуєш, співаєш, проговорюєш, а на ранок - не згадаєш а ні рядочка! Таке часто трапляється в тих, хто пише вірші. З прозою в цьому плані якось простіше.
Eva SOVA, Дякую!
Як ґрунтовно. Я просто пишу підряд або наперед чи повертаюся, щоби щось доповнити. Ніколи не було спроби писати план. Але часто читаю, що автори. які складають плани. потім пишуть не за ними, а за натхненням. Я ж просто знаю всю історію. і головне її собі не розказати в подробицях. бо тоді не вистачить терпіння записувати )
Andrii Noshchenko, так я саме про результат. нема сенсу витрачати час на те. що несвоє. кожен пише так, як дише, як той казав ) ну і не переоцінюйте пластичність мозку. він себе береже. і насправді скоріш паразитує в організмі. бо весь організм обслуговує виключно його. так що як побачить загрозу для власного, комфорту заблокує щось важливе. а потім ті блоки ще знімай. на них досить часто скаржаться до речі ) нафіг-нафіг )
В голові постійно аналізую головний сюжет і те, куди рухається персонаж. Також є завжди сюжетні точки, чи якорі, через які повинен пройти герой. А ось як вже пройти, інша справа. Буває, якусь сцену спеціально прописую. Буває, щось насниться. А є і таке, що сідаєш писати, та походу виходить взагалі не те, що хотів, проте воно ідеально підходить під персонажів.
Проте це на Лазарі. На Імераторі в мене книга була прописана по розділам з пунктами, які постійно розшірялись і змінювались. Потім я зрозумів, що краще виписувати основний сюжет і записувати ідеї сцен, чи подій окремо.
Ну і.... букнет диктує, щоб кожен розділ був по 20к...
Анатолій Луженецький, Ймовірно, такі є. Але я поки що ні). Та й навряд чи коли буду.
Ця (розпустна) історія, яку зараз пишу, з'явилася у мене в голові влітку. Я стала випадковим свідком розмови, як жінка дізналася про зраду чоловіка. І знаєте, мені так захотілося, щоб та дівчина була щасливою, що я створила своїх героїв.
Іра Майська, Отож. І це повертає нас на щабель вище, до питання про підґрунтя і вашу впевненість у твердженнях).
Є головна ідея твору й головні зачіпки сюжету, а далі - як карта ляже)))
Andrii Noshchenko, А мені нудно, коли все абсолютно передбачувано))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати