Додано
26.01.25 11:48:45
Сьогодні у нас виключно день середньовіччя...
Доброго ранку! Прокинулись? Зараз покажу вам дуркування княгині Анни й князя-вигнанця Кевіна, а також їх такі різні, та такі схожі сни. Сьогодні у нас виключно день середньовіччя. Обожнюю історію!!! А ви?


Він тихо благав її й небеса, подумки промовляючи: «Я чекатиму, Анно, кохана… Скільки треба, навіть усе життя! А Фрідріху ти не потрібна. І ти це знаєш, я це знаю і Нестор також. Йому потрібен лиш спадкоємець, якого він ніяк не може народити ні з тобою, ні з першою дружиною… Ніяк! І навіть Ізабелла-Лукія, його єдина донька, як ти стверджуєш, не його, моя! Але... Анно, кохана, ти ще дечого про мене не знаєш… О, господи! Я не ризикнув сказати, бо ти була слабка. Але неодмінно скажу, зізнаюся в тому, чого й сам не відав усі ці роки. Лише Нестор і мама несли в собі той болючий родинний секрет. Але ти маєш право й на нього. Кохана, від тебе у мене немає тайн. Дай час…»
Анна прислухалася до потріскування полін у каміні й посміхалася. Всередині, в душі, панували двоякі відчуття. Минуло вже понад два тижні, як вона відправила послання князю з приголомшливою новиною, а від нього й досі жодних новин. Зате на терасі щоранку на неї чекав свіжий букет лісових квітів. Щоразу пишніший, як сигнал, що ВІН її не забув. Але жодних записок.
В бібліотеці вечорами теж не з'являлося світло. Схоже, Кевін її почув… Це тішило. Зустрічатися зараз було вкрай небезпечно. Бо ж ті очі та вуха кругом… І тепер геть не байдуже, бо ж не тільки про неї мова, чи про НЬОГО...
Анна знала причину, ВІН – не знав, проте підкорився. Але було так складно без нього. Він їй снився, марився. Його дотиків, пестощів, поцілунків так бракувало. Ніжного погляду тих бездонних сірих очей, запаху – неповторного, наймилішого. І обіймів – міцних, лагідних… А ще голосу, що заворожував, байдуже, що він казав. Хоч казав завжди те, про що мріяла. І нарешті, як колись, в юності, він знову зізнався, що кохає...
...Анна гірко зітхнула, усвідомлюючи, що нескоро ще раз почує ці слова. Й стало так прикро: «Ну чому все так несправедливо склалося? Чому мене не віддали йому, як трофей, а його брату?
Марса Чаунік
1101
відслідковують
Інші блоги
У новій главі «Одружених коханців» вони знову грають. Але цього разу на столі — не карти й не слова, а два ряди різнокольорових шотів. І жоден не збирається відступати. Леона нервово окидає поглядом кількість, яку
Вітаю мої чудові ❤️ Сьогодні у мене з'явилася запитання до тих, хто читає історію Ліки та Руслана неперевершеної Оксани Соловій Як думаєте, чи змогла б Міра подружитись із Лікою? А щоб вам легше було відповісти,
Глава 7 роману «Коли ти підеш...» - сьогодні о 21.00! ...Мене це просто розлютило: всередині все аж закипіло від його артистизму. Скрививши роздратовану гримасу, я всім виглядом дала зрозуміти, що розмовляти
Нагадую, що сьогодні діє знижка на три мої книги з циклу "Пробуджені", але кожну книгу можна читати окремо. Встигніть купити за найнижчою ціною до кінця доби Клік на обкладинку - пряме посилання на книгу "Він -
Привітики☺️✨️
Мої любі, сьогодні діє знижка на мій гарячий роман В обіймах Анубіса❤️ УРИВОК: — О, ні, — вуста затріпотіли, а в горлі зненацька оселилася пустеля — настільки воно пересохло від
2 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиСередньовіччя? Суперечлива і загадкова епоха і кохання. Цікаво!
Дуже гарні візуали))) Хай задумане здійсниться І у вас, і у ваших героїв))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати