Додано

26.01.25 11:48:45

Сьогодні у нас виключно день середньовіччя...

Доброго ранку! Прокинулись? Зараз покажу вам дуркування княгині Анни й князя-вигнанця Кевіна, а також їх такі різні, та такі схожі сни. Сьогодні у нас виключно день середньовіччя. Обожнюю історію!!! А ви?

Він тихо благав її й небеса, подумки промовляючи: «Я чекатиму, Анно, кохана… Скільки треба, навіть усе життя! А Фрідріху ти не потрібна. І ти це знаєш, я це знаю і Нестор також. Йому потрібен лиш спадкоємець, якого він ніяк не може народити ні з тобою, ні з першою дружиною… Ніяк! І навіть Ізабелла-Лукія, його єдина донька, як ти стверджуєш, не його, моя! Але... Анно, кохана, ти ще дечого про мене не знаєш… О, господи! Я не ризикнув сказати, бо ти була слабка. Але неодмінно скажу, зізнаюся в тому, чого й сам не відав усі ці роки. Лише Нестор і мама несли в собі той болючий родинний секрет. Але ти маєш право й на нього. Кохана, від тебе у мене немає тайн. Дай час…»

Анна прислухалася до потріскування полін у каміні й посміхалася. Всередині, в душі, панували двоякі відчуття. Минуло вже понад два тижні, як вона відправила послання князю з приголомшливою новиною, а від нього й досі жодних новин. Зате на терасі щоранку на неї чекав свіжий букет лісових квітів. Щоразу пишніший, як сигнал, що ВІН її не забув. Але жодних записок.

В бібліотеці вечорами теж не з'являлося світло. Схоже, Кевін її почув… Це тішило. Зустрічатися зараз було вкрай небезпечно. Бо ж ті очі та вуха кругом… І тепер геть не байдуже, бо ж не тільки про неї мова, чи про НЬОГО...

Анна знала причину, ВІН – не знав, проте підкорився. Але було так складно без нього. Він їй снився, марився. Його дотиків, пестощів, поцілунків так бракувало. Ніжного погляду тих бездонних сірих очей, запаху – неповторного, наймилішого. І обіймів – міцних, лагідних… А ще голосу, що заворожував, байдуже, що він казав. Хоч казав завжди те, про що мріяла. І нарешті, як колись, в юності, він знову зізнався, що кохає...

...Анна гірко зітхнула, усвідомлюючи, що нескоро ще раз почує ці слова. Й стало так прикро: «Ну чому все так несправедливо склалося? Чому мене не віддали йому, як трофей, а його брату?

https://booknet.ua/marsa-chaunk-u10557405

https://booknet.ua/book/spadkomec-b431791

https://booknet.ua/book/gra-ne-za-pravilami-b429309

2 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти

Болеслав Боні

27.01.2025, 11:35:16

Середньовіччя? Суперечлива і загадкова епоха і кохання. Цікаво!

Ніка Цвітан

26.01.2025, 21:08:46

Дуже гарні візуали))) Хай задумане здійсниться І у вас, і у ваших героїв))

Марса Чаунік

1060

відслідковують

Інші блоги

Герман Харрінгтон

Для тих ,хто потребує конструктивної критики.

Періодично бачу пости про підтримку ,підписки і "добре слово " . Люди потребують "пазітіва " і "хороших емоцій ". Нічого з вищепереліченого запропонувати не можу . Та й не хочу .) Бо схильний більше

Кіра Нолан

Я видалила свою незакінчену книгу "Весна для Віки"

Останнім часом я не могла рухатися далі в написанні цієї історії. Я перечитувала написане й усе чіткіше відчувала: я звернула не туди. Сюжет пішов зовсім іншим шляхом — не тим, який колись жив у моїх фантазіях. Я думала,

Сніжанна Четверт

Допоможіть! Як всталяти ці картинки?

Привіт усім! При написанні роману дуже хочеться виставити візуалізацію героїв і зацікавити подіями. Так би мовити - заінтригувати. Але чи то я відстала від життя і зокрема сайту, чи що? Я абсолютно розгубилась і не можу

Nata Vexley

Кусочок з нового розділу

— А тепер подивись на нас, — продовжив я тихіше, але кожне слово різало. — Ми стоїмо один навпроти одного і вдаємо, що все в порядку. Що ми дорослі, зібрані, розумні люди. Коли насправді… — я гірко усміхнувся. —

Анна Лященко

Дійшло...

— Капец… — приречено видихає Семененко. — Спокійно, Дене. Ми його витягнемо! — втручається Артем. — Реального звинувачення йому не висунуть! Через пару днів все одно відпустять… — Пару днів, Темний!