- Ось, як і обіцяв, - вітчим перед ним аж трясеться, так хоче вгодити. - Чиста невинність.

- А чому зв'язана? - грубе запитання.

- Молода, дурна, боїться чоловіків, - нервово сміється Володимир, потираючи руки. - Я сподіваюсь, це не буде проблемою?

Чоловік задумано ще раз мене оглядає і згідно киває:

- Мій бос любить норовливих. Підійде.

- От і чудово, - тішиться вітчим. – Степане, веди її у задній двір, там машина стоїть.

- Її кудись забирають? - для Степана видно це новина.

- Так, вона тепер буде належати досить впливовому чоловіку. Діана не житиме більше з нами певний час, на жаль.

- Що? Ти не маєш права, - викрикую і смикаюсь.

Пальці Степана на моєму тілі так сильно стискаються, що здається що шкіра зараз лусне. Відчуваю, що він хоче протестувати, але мовчить. Він тут не командує і повинен слухатись батька. Посипались Степанові плани на мене, хоч якась втіха.

- Тут не про права йдеться, а про гроші, - вперше за довгий час вітчим дивиться мені в очі і я не бачу в його погляді сумління. Для нього я нічого не значу. - І я вже їх отримав. Тому, ти їдеш.

- Покидьок, - зриваюсь від злості. - Ви всі покидьки. Прийде час, коли я вам відімщу. Повідриваю ваші жалюгідні голови і буду насолоджуватись вашими останніми подихами.

- Степане, забери її звідси і закрий кляпом рота. Налякає усіх в домі, - легковажно змахує рукою Володимир і обертається до клієнта з наміром продовжити з ним розмову.

https://booknet.ua/reader/polonyanka-u-spadok-b433314?c=4696796&p=1