Доброго  вечора!

    Нагадую ,  сьогодні  діє  знижка  - 20%  на  книгу  "Гуляй, мажоре".  До   кінця  знижки  залишилось   менше  4  годин  .  Поспішайте,  якщо  ви  ще  її  не  читали.  Там  мега  емоційно ,  пристрасно   і  про  справжнє  кохання ,  яке    перетворило   пихатого,  хамовитого  і  ображеного  на   весь  світ   мажора  на   справжнього   чоловіка.  

Анотація

- Ось ти і попалась мала. Що ти тут робиш? Ти що слідкувала за мною?
- Дуже ти мені потрібен. Я тут працюю.
- Та ти що. І хто ж цікаво, тебе взяв на роботу?
- Маргарита Петрівна.
- Хм. А вона знає, що взяла на роботу злодюжку?
- Я не злодюжка. Відчепись виродок. - я хапаю її за підборіддя і до болю стискаю пальцями .
- Що ти сказала, злиденка? Як ти смієш відкривати свій рот, в мою сторону? Тебе мати не вчила як потрібно розмовляти з людьми?
- В мене немає матері.
- Тобто, ти в нас ще й сирітка?- бачу як в її очах з'являється волога і не можу відвести від неї погляду. Сльозинка котиться по щоці, вниз до підборіддя і я наче зачарований слідкую за цим. Дивлюсь на її губи і сам себе не розумію. Чорт забирай!
- Чому ти така мерзота, Дене?
- Тому що життя в мене мерзенне, мала.

Уривок:
     

     Сідаю на байк і з ревом виїжджаю з території маєтку. Обожнюю цей звук.  Проїжджаю буквально кілька кілометрів,  як відчуваю   що в куртці вібрує мобільний . Зупиняю байк на узбіччі  і дістаю свій телефон . Незнайомий номер. Приймаю виклик.

       -  Привіт мажоре. Ти нічого не загубив? 

       -  Ну привіт, стерво. - чомусь  губи  розпливаються в  посмішці.-  вирішила сама здатись?  Злодюжко. Де ти?

      -  Так я тобі й сказала. Я хочу тобі повернути гаманець.

       -  Та ти що? А стягнула навіщо?

       -  Щоб провчити. Занадто ти самовпевнений, мажоре.

      -  Звідки в тебе мій номер?

      -  А ти виявляється ще й недалекий...  В твоєму гаманці пачка візитівок. 

      -  Тобто , ти його таки відкривала?

      -  Так. Я не лише...  Взагалі- то я хотіла сказати, що я взяла гроші які в тебе були. Вони були потрібні одній дитині і...

      -  Ха-Ха-Ха.  Я так і знав, злодюжко. Ти лише вдаєш з себе правильну, а насправді така ж продажна шльондра  як і всі.

      -  Та пішов ти, виродок.

     -  Повтори, стерво.  Занадто ти смілива по телефону. Кажи куди під'їхати за гаманцем. Поговоримо.

     -  Ага. Я залишила твій гаманець , в бармена, в кафе "Батерфляй", біля треку. Підійдеш , скажеш що від Даші, він тобі віддасть . Все мажоре,  бувай. Дякую за гроші , вони реально були дуже потрібні.  І ще , спробуй помити свій рот з милом , з нього вивалюється лише гниль і сморід.

      - Ах ти ж с*чка. Я знайду тебе і примушу зжерти це саме мило.

      - Успіхів, мажоре. - і відключилася, а мене трусить від злості, обурення і азарту знайти цю скажену і примусити відповісти за свої слова.

- Від  ненависті  до кохання.

- Мажор  і  проста дівчина.

- Складні  відносини.

- Щасливий  кінець.

18+

   Не  можу  не   нагадати  про  новинку.  ))) 

Анотація

   - Допоможіть   мені   будь ласка!   Вони  викрали  мене. - просить   дівчина  а  в   очах   такий   відчай   і   стільки  благання.   Вона   дуже   гарна.  Надзвичайно   гарна.  Особливо  ці   очі...   І   губи...    Але  вона   зовсім   маленька, тендітна.  Років  18-19   не  більше.   Карім   вже   зовсім   охринів.  В  мої  двері  постукали.
  - Ахмете!  В   нас  втекла  дівка.  Вона  не   в  тебе?   Карім  за   неї   голову  знесе.  Це   сестра   Даміра   Аслана. - в  мене  витяглось   обличчя.   Ось  значить  як?  Сестра   мого   ворога,  якого мрію знищити... Ніякої   жалості,   Ахмете.
  - Тут   ваша  втікачка.  - кажу  дивлячись  в  обличчя   зляканому   зайчику.   Цей   жах   в   її   очах   я   ніколи   не   забуду.   Цей   погляд   пробрався   в   саме   серце,   яке   як   я   вважав   назавжди   зупинилось   ще   кілька   років   тому.   Через   її   брата. 
Якби   ж   я   знав,   що   дуже   скоро   єдиним   моїм   бажанням,   буде  дивитись в   ці   очі   і   цілувати   ці   губи...

# Незаймана  дівчина  і  сильний  чоловік.

# Дуже  чуттєво  і  ніжно.
# Пристрасно.
# Відверто.
# Кохання  на  межі.

18 +

Уривок

     Після  смерті   дружини,  я   теж  не   хотів  жити ...   І   помирав   майже    щоночі  ,   коли   мені    снилась   моя   кохана   дівчинка   і   як    вона   померала    на   моїх    руках...   Та    мене   витягла   тітка   Нур.   Вона   сказала    що   життя   продовжується    і    якщо   я   зараз   здамся ,    то   ніхто   не   відповість   за   те   що   сталось .   Цього   я    дозволити   не    міг.   

     Після   того   я    не   жив ,   я    існував...  Мов   живий   мрець.   Безсердечний ,   безжальний    монстр ,   ціллю   якого   було   лише   знайти   і   повільно   вбивати   того,   хто   заживо   вирвав   моє   серце.   Щоб   він    мучився ,   корчився   від   болю   і   повільно   здихав ,   так   само ,  як   і   я... 

      - Куди   ви   мене   везете?  -  тонкий   ледь   чутний   голосочок    вивів    мене    зі    спогадів.    Серце   вчергове   прискорило   ритм.   Лише   від   її    голосу.   Лише   цій    дівчинці   це   вдається...  Лише   поруч   з   нею    я    почуваюсь   знов   живим   і   лише   їй    вдалось   знов    завести    моє   серце  рік   тому ,   коли   я    вперше   її    побачив.    Та    на жаль,    тоді   я   не    зрозумів    цього...  

Тисніть  "Відстежувати"   щоб  не  пропустити   нічого  цікавого. 

Щиро  дякую  всім  хто  зі  мною.  ❤️

Мирного   вечора.

Бережіть   себе  і  своїх  близьких.

Ваша  Тетяна  Калинова.