Що налякало Надійку - дізнаємося тут: https://booknet.ua/reader/bonus-do-rzdva-b432304?c=4690797 . А що в її спальні цю ніч вона проведе не сама, просто здогадаємося 

– У дівчини є своє житло, як виявилося. – знов удав глухого вітчим. – Вважаю, їй нічого робити поруч з таким, як ти. 

– Вважай на здоров’я. Дівчина повнолітня, і ти останній, кого вона питатиме. – вишкірився я.

Костик стукнув кулаком об одвірок, розвернувся і пішов коридором. А мені сипнуло морозом поза шкірою. На мить здалося, що це Денис у двірному отворі Надійчиної квартири.

Я потрусив головою. От же ж, дівчинка-дівчинка, а таке навіяла.

Костик з тим Денисом не схожі. Але цей псих мене дійсно ненавидить, як Денис дівчину, яка не стала перед ним принижуватись.  Костик так само ладний втопити мене в ложці води. І до речі за те саме.

Що ж, це почуття у нас із ним взаємне. 

– А стрибати з тарзанкою за спиною в його присутності не будку. – засміявся я і рушив до себе. Але за кілька хвилин знайшов себе під дверима Надійки, які були зачинені на ключ, а не просто причинені.

І тут у мене в кишені завібрував телефон.

– Чого тобі. – різко спитав я, побачивши, хто дзвонить.  Ніби мене спіймали на гарячому.

– Піднімись до мене. – пошепки сказала Надійка. – Мені страшно.

– Любий каприз. Відчиняй, я тут.

❤️❤️❤️Схоже комусь світить ніч наодинці з переляканою дівчиною. Розказати, що саме перелякало - справа хвилин. А от заспокоїти не так просто і не так швидко, чи не так?

Завтра побачимо, що там як, пристебніться, американські гірки ніхто не збирався скасовувати ❤️❤️❤️

До речі як ви щодо перерви між розділами на вихідні? Мене влаштовує і варіант щоденної викладки, і з перервою. А вас?

Писати можна і тут, і в фейсбуці ОТУТ