Як народився роман «невиннІсть»
Хочу поділитися з вами історією створення мого першого серйозного роману «Невинність». Все почалося у 2019 році – здається, ніби це було в минулому житті...
Ми з друзями вирішили дослідити покинутий дитячий табір у Харківській області.
49.614444, 36.3188849.614444, 36.318889
І звісно ж, як справжні шукачі пригод, поїхали туди під вечір. Досі пам'ятаю, як ми здригалися від кожного шороху, але цікавість перемагала страх. Старі корпуси, розбиті вікна, скрип дверей – все це створювало неймовірну атмосферу.
Саме ці враження, помножені на емоції від перегляду фільму «Милі кістки», і породили у моїй (не дуже адекватній ?) свідомості ідею майбутнього роману. Кілька років я починала писати і кидала, шукала різні підходи до історії. І от нарешті всі пазли в голові склалися – так народилася «Невинність».
Буду щиро вдячна за ваші відгуки, питання та коментарі. Можливо, у вас теж є досвід відвідування покинутих місць? Поділіться своїми історіями в коментарях!
2 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиАга, Сніжана вже написала про своє. В мене теж був такий досвід - мандри по військових дотах та дзотах і катакомбах, який я втілила в "Міські легенди судмедексперта". Мені здається, що життєвий досвід письменника має бути втіленим у твори. Тоді вони стають достовірними.
О, в мене теж був такий досвід, саме з покинутим дитячим табором-пансіонатом для оздоровлення у Вінницькій області. Покинуті корпуси, річкова пристань, сліди дощів та паводків. Все це надихнуло мене на опис містичного міста, яке весь час потопало у нових повенях у книзі "Минуле й майбутнє". Піду почитаю Вашу книгу.
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати