Чи є у них шанс на кохання?

Вітання творча спільнота!

В історії №Марс шлях додому" є герої, чия хімія буквально змушує повітря навколо тріщати від напруги. Лінія між ненавистю та пристрастю може бути неймовірно тонкою.

Дакарі — сильна і незалежна. Вона звикла контролювати час та тримати свої емоції під замком. А Найк? Судячи з того, як його голос змушує її реагувати, він явно має талант провокувати.

"...Браслет на її зап'ясті спалахнув приглушеним жовтим світлом. Дакарі навіть не зволила підняти брову, відвернувши погляд із демонстративною байдужістю.

Вжик… вжик… Звук, наче механічне бурчання, порушив тишу. Ненав'язливо, але вперто звиваючись навколо її думок.  Глибокий видих. Один. Другий.  Та коли пролунав новий сигнал — терпіння здало. Її пальці самі собою потягнулися до браслета.

Голограмна стрічка за мить скрутилася в динамічний клубок. Він пульсував, синхронізуючись із темпом голосу Найка.

— Дакарі, нам потрібно зустрітися! — його голос, спокійний та оксамитовий, заповзав під шкіру, залишаючи після себе відчуття, наче по тілу пробігли сотні крихітних комах.

Дакарі видихнула крізь стиснуті губи. Рука змахнула голограму, та замиготіла, немов у хаотичному танці. Однак цього було замало. Внутрішнє роздратування, немов чужорідна субстанція, проникло всередину. Пальці нервово обхопили браслет, намагаючись фізично нейтралізувати нав'язливий голос.

— Найк… — тихо прошепотіла вона, кутики губ викривившись у хижу усмішку, що більше нагадувала оскал. — Як же ти мене дратуєш..."

Ваша Ірма Скотт.